Чи можливе забезпечення прав людини у процесі здійснення господарської діяльності, вплив і роль бізнесу на права людини, межі втручання держави та правозахисних організацій у відносини людини та бізнесу обговорювали 21.09.2021 р. на V Харківському міжнародному юридичному форумі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відкриття панельної дискусії та вітальну сесію, присвячену викликам та досягненням бізнесу і прав людини, модерувала Олена Уварова, к.ю.н., доцентка, голова Міжнародної лабораторії з бізнесу і прав людини Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Юрій Барабаш, проректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, зазначив, що ситуацією, яка турбує та об’єднала усіх, є пандемія. «Добровільною чи примусовою є вакцинація, як бізнес має функціонувати в такому режимі, що вважатиметься порушенням прав людини у питанні вакцинації – ключові моменти сучасних реалій. У ст. 23 Конституції України йдеться про відповідальність людини перед суспільством. Розглядаючи ліберальний конституціоналізм, ми завжди апелюємо до обов’язку держави гарантувати права людини, проте наразі розгорнулася дискусія щодо відповідальності людини», – відзначив проректор.
Карін Роелке, старша менеджерка проєктів Офісу Координатора проєктів ОБСЄ, зауважила, що захист прав людини – це обов’язок усіх держав. Це стосується урядів тих держав, де товари виробляються, а також тих, де товари споживаються. «Цього року Україна прийняла нову Національну стратегію з прав людини, яка визначає бізнес та права людини як одну зі стратегічних цілей та вказує, що бізнес має застосовувати відповідальну політику щодо прав людини у своїй діяльності. Наступним кроком має бути розробка ідей щодо впровадження цих стратегічних цілей. Сьогоднішній захід є чудовою можливістю для обговорення та налагодження співпраці у сфері прав людини між бізнесом і державою», – зазначила пані Роелке.
Зі спеціальною доповіддю виступила Людмила Денисова, Уповноважена ВРУ з прав людини: «У червні цього року була створена перша україномовна сторінка Вікіпедії, яка присвячена Керівним принципам ООН. Також вперше до Національної стратегії у сфері прав людини було включено розділ «Забезпечення прав людини під час здійснення господарської діяльності». Цього року Європейський парламент підтримав ідею прийняття Директиви ЄС щодо обов’язкової процедури належної обачності у сфері прав людини, навколишнього середовища і належного управління. Це стимулюватиме держави та бізнес робити свій внесок у сферу прав людини. Керівні принципи ООН, які були прийняті кілька років тому, наразі не втратили своєї актуальності, особливо у сфері дискримінації, трудових відносин, навколишнього середовища тощо. Наступного року Україна має розробити керівні документи та роз’яснення для бізнесу, державних установ та громадськості щодо впливу їхньої діяльності на права людини».
Межі бізнесу і прав людини: глобальні тенденції розвитку
Про цілісну корпоративну культуру поваги прав людини, зростання ролі недержавних суб’єктів, посилення критики пасивної позиції держав, цифровізацію як новий ризик для прав людини та нові можливості для відповідальної бізнес-поведінки говорили під час першої сесії, модератором якої виступила Олена Митник, проєктна координаторка GoLOCAL.
Старший радник Данського інституту з прав людини Дірк Хоффманн зосередив свою увагу на законодавстві у сфері прав людини та необхідності імплементації європейських принципів. «Ми повинні реально поглянути на шляхи, якими ми можемо впроваджувати Керівні принципи прав людини. Мова, якою ми говоримо про бізнес у контексті прав людини, є дуже важливою, адже потрібно, щоб держава та суспільство говорили про права однією мовою», – зауважив пан Хоффманн.
PhD, співголова Глобальної асоціації досліджень у сфері бізнесу і прав людини, лекторка у Школі права та експертка Центру прав людини Університету Ессекса (Великобританія) Тара Ван Ху апелювала до необхідності забезпечення засобів правового захисту не тільки для громадян, але й для бізнесу, щоб стимулювати дотримання прав людини. «Важливо, щоб регулювання здійснювалося єдиним документом і не мало загрози його невиконання. В ідеалі всі держави мають імплементувати та дотримуватися єдиної концепції захисту прав людини. Однак у реальності, на жаль, ми часто бачимо порушення. Безперечно, на це також впливає розвиток тієї чи іншої країни», – повідомила пані Ван Ху.
Надія Берназ, PhD, доцентка групи з права в Університеті Вагенінгена (Нідерланди), зазначила, що питання прав людини стало трендовим: «У світі поширився новий тренд – легалізація прав людини в бізнесі. Тому закономірно стають жорсткішими правові норми у сфері дотримання прав людини. Для уніфікації підходів та створення інструментів у сфері прав людини потрібно розробити гайд та принципи для бізнесу». Спікерка навела приклад Німечинни, де законодавство достатньо вузьке, проте точне та зрозуміле. До трендових явищ Надія Берназ віднесла створення м’якого права та рекомендацій, що спонукає переглянути національне законодавство з метою впровадження кращих світових практик.
PhD, доцентка NOVA School of Law у Португалії Клер Брайт говорила про due diligence прав людини та ефективні засоби їх впровадження у бізнес. Вона вважає, що суспільний примус може допомогти прояснити деякі аспекти у сфері прав людини, проте тиск суспільства не повинен бути єдиним інструментом впровадження прав людини. Законодавство та практичні моменти захисту прав можуть стати ефективними засобами дотримання прав людини. «Важливо зрозуміти, що усвідомлення суспільством прав людини призведе до необхідної поведінки та правильного розуміння контексту і потреби у дотриманні такої поведінки. Компанії мають бути гнучкими у впроваджені ключових моментів», – підкреслила пані Брайт.
Синіша Мілатович, DPhil MA, LLB, спеціаліст з бізнесу і прав людини ПРООН, розповів про прийняту Програма розвитку, в якій закріплюються такі основні ідеї: державне регулювання і контроль, впровадження компаніями принципів дотримання прав людини, due diligence через застосування міжнародних приписів права, підтримка національних правових інституцій, суспільна свідомість та правові засоби захисту. Він зазначив, що для ефективного дотримання прав людини потрібно розділити компетенцію між державою та бізнесом, а також чітко окреслити сфери їхньої відповідальності. Другим моментом є правильна побудова інформаційної політики, створення суспільної обізнаності з правилами, кейсами та способами захисту прав для створення соціально відповідального бізнесу.
Спеціалістка Ресурсного центру з бізнесу і прав людини Ешлі Ненсі Рейнольдс говорила про ефективність застосування різноманітних інструментів для активізації діяльності бізнесу у сфері соціальної відповідальності та захисту навколишнього середовища. Вона зосередила свій виступ на проблемах у сфері екології, сталого розвитку та антикорупційної політики, а також розповіла про діяльність Ресурсного хабу з питань бізнесу і прав людини у Східній Європі та Центральній Азії (The CEECA Resource Hub).
Старший радник з питань демократії та прав людини UNDP Ukraine, Ніколай Сондербай назвав позитивною тенденцією початок таких активних обговорень про права людини та роль бізнесу в цих правах. Він зазначив, що за останні 3-5 років в Україні зросла кількість мультинаціональних, світових компаній, які не тільки думають про свій прибуток, але й приділяють увагу правам людини та екологічним питанням.
Бізнес і права людини у Східній Європі та Центральній Азії: фокус уваги
Модерувала другу сесію заходу Наталія Ступницька, національна менеджерка програми верховенства права та прав людини Координатора проєктів ОБСЄ в Україні.
Беата Фарачик, голова правління Польського інституту прав людини та бізнесу (Польща), Йерней Летнар Чернич, PhD факультету управління та європейських студій Нового університету (Nova Univerza) (Словенія) та Олена Уварова, к.ю.н., голова Міжнародної лабораторії бізнесу і прав людини Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого презентували проєкт регіональної доповіді.
«Серед бізнесу, який був у фокусі дослідження, траплялися компанії, які не знають та не впроваджують політку у сфері прав людини, а також були компанії, які активно підтримують її вже декілька років. У цьому аспекті важливо прислухатися до того, що говорять працівники. Це стане рушійною силою для зростання бізнесу», – зазначила пані Фарачик. Позитивну тенденцію спікери виділили у Боснії та Герцеговині, а негативну – в Сербії. Гарним прикладом соціально відповідального бізнесу є бізнес в Албанії. «В деяких країнах права людини занадто тісно пов’язані з державними установами та публічною політикою, що диктує межі можливостей людини й бізнесу», – зауважив пан Летнар Чернич.
«Однією з ключових рис регіону є недовіра до держави та владних інституцій, які мали б виступати за захист прав людини. Недовіра є значним бар’єром навіть тоді, коли держава намагається впровадити додаткові механізми. Проте в суспільстві вже створюється рівень саморегулювання», – зазначила пані Уварова. За її словами, Центральна Азія підтримує ідею переваги економіки над правами людини. Тому в цьому регіоні складно говорити про вимоги суспільства до відповідальної бізнес-поведінки. Також на недотримання прав людини впливає низький рівень громадянського суспільства, відсутність незалежних медіа, а також те, що держава створює тиск на людину. Наприклад, у Таджикистані немає відкритого доступу до законодавства. Тому для людини у таких країнах їхні права – це виклик. Часто правозахисники наражають себе на дифамацію. За результатами дослідження, найбільш впливовими на регіон є не ЄС та європейські тренди, а Азійський банк розвитку та Китай.
Алег Гулак, голова Білоруського Гельсінського Комітету, та Екатерина Дейкало, к.ю.н., експертка з бізнесу і прав людини Білоруського Гельсінського Комітету, розповіли про останні тенденції захисту прав людини в Білорусі.
«У нас зберігається регрес з боку держави, тому в бізнесі з’являються нові тенденції, а суспільство отримує поштовх для розвитку. Тему прав людини бізнес сприймає як політичну тему, а тому виникає відчуття небезпеки. У нас працює ще багато радянських інституцій, наприклад, у сфері виборчого та трудового права. Хоча наразі політична напруга вже не така гостра, бізнес все одно себе страхує і вимагає від працівників під час прийому на роботу розписку про непритягнення цієї особи та членів її сім’ї до відповідальності, а також згоду від працівника на перевірку такої інформації через міліцію (передусім, йдеться про притягнення до відповідальності за опозиційну діяльність)», – доповів пан Гулак.
За словами пані Дейкало, для Східної Європи велика проблема полягає в тому, що якщо бізнес хоче підтримувати права людини, то держава за це його репресує: «Така показова ситуація сталася у Китаї щодо закупівлі індійської бавовни, у Білорусі – це кейс відмови компаній «Niveа» та «Skoda», які мали спонсорувати хокейний чемпіонат у Мінську, але відмовилися. У відповідь уряд заборонив ввезення товарів цих марок на територію держави. Спостерігаючи таку ситуацію, в результаті бізнес припиняє свою діяльність у таких державах. Найбільшу загрозу втрати кадрів має ІТ-сфера, де люди є головним ресурсом. Для Білорусі переломним моментом стало усвідомлення людьми себе суб’єктами прав та платниками податків, тому посилився вплив на стейкхолдерів та бізнес. Ця вся ситуація показала взаємозв’язок політичних та соціально-економічних прав».
Артем Донець, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Донець і Партнери», наголосив на необхідності європейського бізнесу не тільки декларувати європейські високі стандарти та цінності, але й соціально відповідально діяти. «В Україні зараз поширена ситуація, коли великі компанії не укладають жодних договорів з працівником, а у разі виникнення проблем просто відмовляються від працівника. У такій ситуації тільки суспільний тиск може бути шляхом вирішення питання, адже державні інституції, як правило, посилаються на відсутність доказів для притягнення такого бізнесу до відповідальності», – зазначив адвокат.
Елла Скибенко, національна дослідниця у Східній Європі та Центральній Азії, Ресурсний центр з бізнесу і прав людини, відзначила, що весь рух бізнесу і прав людини формується під впливом трьох основних драйверів зловживань: нерівність влади та багатства в суспільстві; дефіцит управління, тобто неналежне та безвідповідальне управління; кліматична криза, що спричинена нераціональним використанням природних ресурсів.
«Під впливом цих драйверів формуються регіональні тенденції та моделі. Перша модель бізнесу – це максимізація короткострокових прибутків. Вона позбавляє людей влади та задовольняє інтереси певних осіб, сприяє нерівності та призводить до екологічної кризи, найчастіше зустрічається у видобувній сфері», – зазначила пані Скибенко. Також вона розповіла про дослідження серед 30 видобувних проєктів у Вірменії, Грузії та Казахстані, де оцінювали політики та практики компаній. В результаті дослідники ідентифікували 167 проблем з дотриманням прав людини. 25 компаній мали проблеми з дотриманням екологічних прав, 22 компанії окрім проблем з доступом до інформації, мали проблеми із забезпеченням засобами для існування та адекватним рівнем життя, 20 компаній були обвинувачені у порушенні прав громад, культурних та майнових прав. Це дослідження продемонструвало розрив із задекларованими політиками та практиками у сфері прав людини.
Богдан Карнаух, к.ю.н., доцент кафедри цивільного права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, співдиректор спільної магістерської програми «European and International Business Law», розкривав питання деліктного права в контексті третьої опори Керівних принципів ООН. Він вважає, що потенціал деліктного права в Україні використовується не на повну потужність, тому що існують такі перешкоди:
- українське деліктне право не має розвиненої концепції притягнення до відповідальності за непряму причетність до порушення прав людини;
- низка положень деліктного права є недієвими (наприклад, це стосується права відшкодування шкоди за житло, зруйноване в зоні проведення антитерористичної операції);
- українське вчення про умови деліктної відповідальності не гнучке та застаріле, а також не розвинена теорія причинного зв’язку;
- відсутність інституту групових позовів, що могло б спростити доступ до суду;
- відсутня правова обізнаність про можливість захищати свої права (наприклад, це стосується екологічних прав);
- корисно було б впровадити інститут штрафних збитків для бізнесу.
Сталі бізнес-моделі, засновані на повазі до прав людини: роль державних інституцій в Україні
Модератором третьої сесії панельної дискусії виступив Ігор Конопка, юрист з прав людини.
Радниця-уповноважена Президента з питань безбар'єрності Тетяна Ломакіна зазначила, що зараз в Україні вибудувана Стратегія безбар’єрного суспільства, тобто усунення перешкод перед людьми старшого віку, людьми з інвалідністю, самотніми батьками та молоддю, а також створення нових можливостей: «На прикладі інших країн ми побачили, як зростає лояльність з боку суспільства до бізнесу, який дотримується принципів безбар'єрності. Першими в Україні цей рух почали міжнародні компанії, приклад яких наслідують українські компанії».. Стратегія має шість напрямків:
- фізична безбар'єрність передбачає створення зручності у переміщенні;
- освітній напрямок має на меті усунути перешкоди у здобутті освіти, створити умови для освіти протягом життя, осучаснити навички;
- мовна безбар'єрність – залученість до життя громади;
- інформаційна безбар'єрність – отримання інформації у зручний спосіб;
- цифрова безбар'єрність передбачає покриття усієї території України інтернет-мережею та розвиток цифрових навичок;
- економічна безбар'єрність забезпечить створення можливостей для заробляння коштів, можливості для працевлаштування або відкриття власної справи.
Валерія Коломієць, заступниця Міністра юстиції України, приділила увагу Плану з реалізації Національної стратегії: «Під час визначення пунктів Національної стратегії ми керувалися своїми можливостями, адже органи державної влади не можуть обіцяти те, що не підкріплене ресурсами та матеріальною базою. Тому ми зосередили свою увагу на якості. Також ми чітко встановили часові межі, коли цей план має бути реалізований». Кроки впровадження Національної стратегії можна буде побачити вже цієї осені, адже відбудеться друге засідання робочої групи, на якому затверджуватиметься методика реалізації Стратегії.
Представниця Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Олена Степаненко навела статистичні дані: «За 8 місяців цього року 42 тис. осіб звернулися щодо порушення прав, це на 41% більше, ніж минулого року. Найбільшу кількість серед тих, хто звертався, становлять особи працездатного віку. Збільшилася кількість звернень (4 тис. справ) про порушення економічних прав з боку колекторських компаній, а саме прав на приватність та гідність. Збільшилася кількість звернень щодо соціальних прав. Також є звернення щодо порушення прав приватними компаніями (відмова в офіційному працевлаштуванні або відмова у забезпеченні соціальних гарантій)».
Заступниця начальника відділу міжнародного інвестиційного співробітництва департаменту інвестицій Мінекономіки, секретар Національного контактного пункту ОЕСР Марина Купчук зазначила, що українська Національна стратегія прав людини корелює з основними принципами ООН, а План заходів свідчить про усвідомлення необхідності впровадження соціальної відповідальності у сфері прав людини. «Головне, щоб цей план не залишився на папері. Оцінюючи виконання плану заходів, ми виділили проблеми, які можуть виникнути у процесі реалізації: низька обізнаність державних органів та неефективність роботи регіонів щодо усвідомлення відповідального ведення бізнесу», – підкреслила пані Купчук.
Ігор Котелянець, директор Департаменту сталого розвитку та внутрішніх комунікацій Укрзалізниці, окреслив реалізовані дії в напрямку втілення принципів рівних прав та можливостей працівників: «У травні цього року Укрзалізниця провела соціологічне дослідження щодо проявів дискримінації на робочих місцях. За результатами опитування 3919 респондентів було виявлено такі проблеми: випадки приниження людської гідності, агресивної поведінки, відсутність фізичних умов для роботи людей з інвалідністю. Значний відсоток опитуваних звернули увагу на ейджизм та дискримінацію за гендерною ознакою, здебільшого це спостерігається стосовно жінок». Одним з наступних кроків Укрзалізниці буде дослідження психічного здоров’я працівників та підвищення обізнаності щодо проявів дискримінації.
Керівниця Центру «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» Марина Саприкіна розповіла про дослідження індексу прозорості: «Минулого року ми досліджували Топ-100 найбільших компаній-платників податків. Лише три з них мали відділ у питаннях прав людини. За цей рік додалася тільки одна компанія. Для бізнесу про це потрібно говорити так, як їм буде вигідно. Ми маємо говорити про це з топ-менеджерами найбільших компаній. Потрібні гайди для бізнесу, а з молодим поколінням варто працювати не лише в університетах, але й у бізнес-школах щодо питань корпоративної соціальної відповідальності», – наголосила пані Саприкіна.
Сталі бізнес-моделі, засновані на повазі до прав людини: роль недержавних суб’єктів в Україні
Четверту сесію заходу модерувала Олена Уварова, к.ю.н., голова Міжнародної лабораторії бізнесу і прав людини Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Максім Белінгері, менеджер з прав людини L’OREAL (Франція), свій виступ присвятив важливості забезпечення компаніями прожиткового мінімуму своїх працівників як інструменту для досягнення гідної роботи. Також спікер окреслив відмінності прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на прикладі задоволення основних потреб: сфери харчування, медичного обслуговування та освіти. Він наголосив на необхідності компаніям об’єднуватися та співпрацювати з іншими компаніями для вироблення найкращої екосистеми, важливості роботи з доступними ресурсами та пошуку можливості розширення практик соціальної відповідальності.
Ірина Костюк, провідна фахівчиня з КСВ та регуляторних питань Carlsberg Ukraine, ділилася здобутками та практикою ведення відповідального бізнесу в компанії: «Ми регулярно проводимо тренінги та інформаційну політику щодо прав людини та шляхів їх захисту. Люди – основний ресурс, а тому для нас інклюзивність – це процес залучення і сприйняття усіх співробітників, незважаючи на окремі ознаки. Наша компанія цього року вперше взяла участь у дослідженні Індексу корпоративної рівності та потрапила до списку лідерів відкритої політики й дотримання принципів сталого розвитку. Carlsberg Ukraine входить у Топ-25 найкращих роботодавців в Україні та отримала перші місця у рейтингу прозорості».
Також вона назвала чотири загальні пріоритети компанії: глобальне мислення у працівників, різноманітне коло талановитих працівників, інклюзивне керівництво та рівні можливості. «Зараз ми працюємо над впровадженням гендерно-нейтрального рекрутингового процесу. Ми розробили посібник для керівників департаментів та готуємо до підписання декларацію гендерної рівності. Планується розвиток інклюзивного мислення шляхом запровадження спеціальних лекцій», – повідомила Ірина Костюк.
Ольга Бойко, координаторка Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації, відзначила, що Асоціація має виступати модератором та провідником ідей бізнесу в суспільстві: «Асоціація повинна мати м’який влив на зміни в компаніях. Асоціація забезпечує ресурсами, проводить тренінги та навчання щодо соціально відповідального бізнесу, а також забезпечує реалізацію законодавчої ініціативи. Потрібно дотримуватися балансу, тому що не завжди проактивні ідеї можуть відповідати українським реаліям».
Рон Поппер, головний виконавчий директор Global Business Initiative on Human Rights (GBI), зазначив, що зараз все більше компаній спостерігають зміни у свідомості своїх клієнтів. Таким чином, не дотримуючись прав людини, компанії можуть втратити своє місце на ринку. Дотримання прав людини має вплив на бізнес і на результат діяльності компаній, а бізнес-асоціації можуть впливати на процес становлення компаній як екологічно та соціально дружніх.
Менеджер зі зв’язків з органами влади (GR-менеджер) компанії UNIC Лариса Жигун назвала головні політики, які UNIC рекомендує впровадити своїм компаніям-учасницям: політика щодо благодійності та спонсорської допомоги, антикорупційні застереження, політика щодо захисту викривачів, політика захисту даних, HR-комплаєнсу, політика антикризового комплаєнсу. Щороку компанії мають підтверджувати свою доброчесність і членство в UNIC. Репутація компанії та дотримання нею проголошених політик є однією з вимог продовження членства в організації.
Ніна Решетар, асистентка проєктів у сфері верховенства права та прав людини Координатора проєктів ОБСЄ в Україні, розповіла про основні досягнення 2020-2021 рр. проєктів ОБСЄ в Україні: проведення тренінгів щодо правильного сортування відходів вдома та в офісі, внесення доповнень до прийнятої Стратегії у питаннях соціальної відповідальності, проведення «Зеленої П’ятниці» протягом 15 тижнів, інформаційна компанія про проблеми екології, підвищення рівня обізнаності працівників тощо.
Алевтина Санченко, к.ю.н., керівниця Центру перспективних досліджень і співробітництва з прав людини у сфері економіки Інституту економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України, Дар’я Нагаївська, к.е.н., експертка Індексу корпоративної рівності 2020, менеджерка проєктів ХГНО «Сучасна жінка», співзасновниця Клубу «Бізнес і права людини», та Марія Ясеновська, президентка Харківської обласної фундації «Громадська альтернатива» приділили увагу ролі недержавних суб’єктів в Україні.
«Сьогодні діяльність бізнес-органзацій відіграє значну роль, оскільки бізнес потребує постійної та послідовної інформаційної підтримки. Транснаціональні корпорації є рушійною силою розвитку економіки, але водночас вони можуть бути перешкодою, адже створюють конкуренцію інституціям державного управління. Держава не повинна самоусуватися від організації умов для побудови постійного та конструктивного діалогу між бізнесом, стейкхолдерами та соціальними організаціями», – підсумувала пані Санченко.