15 березня 2025 року в Києві в приміщенні Українського інституту майбутнього відбулося засідання дискусійного клубу «Бездоганний суддя = бездоганний кандидат? Кого насправді шукає система добору?», організоване правничою асоціацією «Добросуд».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У межах дискусії учасники обговорили такі питання:
- Три головні навички сучасного судді: що має бути на першому місці?
- Чи відповідає реальність того, як відбирають суддів, стандартам, які сама система декларує?
- Когнітивний тест: розумний відсів чи формальна перепона?
- Що таке інтелект судді та чи можна його виміряти класичним тестом IQ?
- Чи може високий рівень когнітивного інтелекту судді гарантувати справедливі рішення?
- Які саме історичні аспекти повинні бути у фокусі тестування для українського судді ХХІ століття?
- Хто і як визначив, які історичні факти є «правильними» для суддів?
- Чи варто оцінювати кандидатів у судді за тим, як вони аналізують історичні події, а не просто завчили дати та факти про події?
- Чи справедливо оцінювати знання про українську державність через призму історії імперій та диктатур, які намагались цю державність знищити?
- Чи не створюють нові правила добору суддів «вузьке горлечко» у кадровій кризі?
- Чи насправді ми добираємо кращих суддів, чи просто «виробляємо» технічно бездоганних кандидатів, які вдало підлаштовуються під правила «гри»?
На початку заходу Тетяна Огневʼюк, партнерка АО AMBASSADORS, голова Правління Правничої асоціації «ДОБРОСУД» (яка модерувала захід), нагадала, що процедура суддівського добору була введена ще у 2010 році – і з того часу неодноразово змінювалася. Наразі за останньою редакцією закону оголошено добір і триває подання документів кандидатів на посаду суддів місцевих судів.
Денис Маслов, голова ВРУ з питань правової політики, детальніше розповів про сам добір, вказавши, що його ідея – скоротити процедури добору та зробити рівні умови конкурсу для всіх учасників, зокрема й щодо переведення: «Усі болі знаємо. Хотіли, щоб і для помічників суддів, апарату суду були окремі умови – розуміємо. Щоб переведення для суддів окремо – теж розуміємо. Найсправедливіше рішення, коли всі йдуть разом. Ти кращий? Довів і пішов працювати туди, куди хочеш».
Окремо він сказав, що добір був результатом політичних домовленостей: «Не потрібно забувати про реальність. Закон про зміну процедур добору був підв’язаний із макрофінансовою допомогою на 1,5 млрд євро. Коли над тобою стоїть Уряд і каже: нам потрібно прийняти зараз, бо на фронт потрібні гроші, стоять партнери з рекомендацією G7, які визнають, чи виконані умови… Це й є результат політичних домовленостей, коли тобі говорять: вам потрібні кошти? Виконуйте ці умови».
За словами нардепа, щоб іти працювати на посаду судді, мають бути три складники, що спонукають людину йти працювати в суд: рівень грошового забезпечення, престиж професії, гарантії стабільності майбутнього: «Розбираймося. Грошове забезпечення: ну, з маленьких міст для професійного юриста це може бути цікавим, а з великих міст – ні. Престиж усе ще є, але в тому інформаційно-емоційному фоні не є стимулом… З гарантіями теж є питання».
Алла Лесько, к.ю.н., суддя Верховного Суду у відставці, членкиня робочої групи з підготовки професійного стандарту «Суддя», серед іншого, розповіла деталі про цей стандарт. За її словами, він розроблявся за встановленими підзаконними нормативними актами згідно з методиками, які були затверджені Кабміном: «Він передбачає критерії: знання, уміння, навички, комунікація та відповідальність. Але цей стандарт не передбачає, яким механізмом це можна виявити, тобто як знайти людину, яка у своїй роботі за такими стандартами буде працювати. Це відповідно лягає на процедуру добору».
Вона зазначила, що по стандарту «Суддя» певною мірою процедура добору буде забезпечена, але не дає «доброчесну та порядну особу»: «Нічого я в цій процедурі я не побачила, що забезпечило той внутрішній психологічний портрет особи, яка має бути суддею. Людина з високим рівнем інтелекту та знань – це добре, але це не забезпечує ні її доброчесність, ні її відповідність статусу судді та тій роботі, коли ти залагоджуєш проблему, а не просто пишеш роботу».
Ілона Камінська, к.ю.н., адвокатка та учасниця четвертого добору кандидатів на посаду судді, розповіла про свій досвід проходження добору та порівняла з нинішнім, вказавши, що зміни в законодавстві жодним чином не спростили його.
«Багато людей не подали у ВАКС повний пакет документів… Сучасний конкурс ВАКС – пройшло лише в першу інстанцію 2 суддів. Побачимо, що буде з добором у місцеві суди, коли прийдуть люди, які ніколи не писали судове рішення. Проблема в тому, що ми маємо ставити не в догоду міжнародним партнерам і громадськості, а повинні ставити на перше місце інтереси судової влади. Потрібно максимально швидко набрати людей, але питання в тому, з кого потрібно буде їх обирати», – сказала вона.
На думку Ілони Камінської, ВККСУ перетворився на «тестологічний центр, який постійно проводить тести та не може відібрати людей». За її словами, престиж професії судді відчувається зараз і відчуватиметься надалі, але в людей немає бажання брати участь у цих затяжних процедурах.
Про свій досвід на доборі розповіли також Віталій Дубас, суддя Вищого антикорупційного суду, та Інна Москаленко, суддя Южного міського суду Одеської області.
Пан Дубас розповів, зокрема, про здачу когнітивного тесту на доборі: «Вербальний здав на 145 із 145-и, а абстрактний – 97, середній бал – 121. Про що це говорить? Ні про що. Я не став ні розумнішим, ні дурнішим».
Суддя вказав, що попередній добір був жорсткішим. На його думку, когнітивні здібності кандидата на посаду судді оцінювати можна, але ненормальною є ситуація, коли з на цьому етапі з конкурсу «вилітає» одразу 60% кандидатів.
Інна Москаленко наголосила на важливості побудови комунікації в суді. Вона розповіла про проведене нею опитування серед новопризначених суддів і поділилася результатами: більшість вважає, що основна навичка новопризначеного судді – це ефективно будувати роботу при величезному навантаженні.
«Когнітивний тест не демонструє ті навички, як необхідні для судді, тому що аналізує вузьку кількість навичок, не показує продуктивність. Суддівська посада дещо творча, а ці тести не можуть використовуватися під час оцінювання творчої діяльності», – зазначила вона.