Оскільки позивач не надав суду доказів щодо невиконання відповідачем умов правочину, а претензії до Набувача в одного з Відчужувачів з’явилися аж через 15 років після його укладення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВС нагадав про наслідки образливих висловлювань у процесуальних документах, що подаються до суду"
Про це повідомляє пресслужба Рівенського апеляційного суду.
Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу позивача на рішення місцевого суду, яким йому відмовлено у задоволенні позову до сина про розірвання спадкового договору. В апеляційній скарзі йшлося про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового — про задоволення позовних вимог.
Суду відомо, що у квітні 2006 року між подружжям (Відчужувачами) з однієї сторони та сином (Набувачем) з іншої сторони було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом.
Відповідно до умов правочину, у разі смерті одного з подружжя Відчужувача усі права та обов’язки, що будуть належати йому на момент відкриття спадщини і не припиняться внаслідок смерті, переходять до другого з подружжя Відчужувача, а в разі смерті останнього все майно — квартира в Рівненській області — передається у власність Набувачу.
Відповідно до одного з пунктів спадкового договору на Набувача покладаються певні зобов’язання.
У 2021 році померла мама Набувача, а батько звернувся до нотаріальної контори з вимогою розірвати спадковий договір. Нотаріус відмовила заявникові у вилученні обтяження, яке було накладено на майно, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, зважаючи також на те, що на день укладення правочину таким було бажання та волевиявлення обох з подружжя.
Після цього Відчужувач звернувся до місцевого суду з позовом про розірвання спадкового договору. Оскільки його позовні вимоги суд відхилив, він оскаржив судове рішення до Рівненського апеляційного суду.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового розгляду, прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Залишаючи постанову місцевого суду без змін, апеляційний суд погодився з тим, що при прийнятті рішення суд першої інстанції керувався тим, що впродовж 15 років і життя одного з подружжя зауважень до виконання спадкового договору не було. У квартирі, що є предметом договору, проживає родина відповідача з неповнолітньою дитиною, а позивач проживає окремо. Відповідач отримує пенсію військового — має достатній дохід і тому володіє можливістю виконувати свої зобов’язання перед Відчужувачем, у тому числі й фінансового характеру. Дружина відповідача також працює. Такі обставини лиш підтверджують виконання умов договору спадкування: щомісячного надання Відчужувачу обумовленої в договорі спадкування грошової винагороди, забезпечення згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами й поховання у разі смерті з дотриманням християнського обряду.
Також суд з’ясував, що з претензіями до відповідача щодо виконання умов договору, в тому числі щодо забезпечення ліками, позивач не звертався, хоча відповідач надсилав батькові письмову заяву з проханням у разі захворювання надавати рецепти лікарів для придбання та забезпечення необхідними лікарськими засобами.
Крім того, твердження позивача, що відповідач проживає разом з ним, ніде не працює, зловживає алкогольними напоями і знаходиться на його утриманні, спростовуються матеріалами справи.
Зрештою, позивач так і не надав апеляційному суду належних доказів щодо невиконання відповідачем умов договору спадкування, тому вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення місцевого суду — законним і обґрунтованим.