На початку вересня Господарський суд Київської області несподівано пішов у розріз із практикою Верховного Суду. У своєму рішенні у справі №911/3338/20 суд задовольнив позов британської компанії до українського фармацевтичного дистриб’ютора, порушивши фундаментальний принцип прав на інтелектуальну власність – принцип міжнародного вичерпання прав (далі – принцип).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
А можна простіше про цей принцип?
Можна! Говорячи простими словами, якщо власник торговельної марки випустив у продаж умовну зубну пасту (будь-який інший товар) під торговельною маркою в країні «А», то після її імпорту в країну «Б» він не має права забороняти її реалізовувати без погодження з ним. В цьому полягає принцип, який також діє на території України.
Позивач VS відповідач
Претензії позивача ґрунтуються на кількох фактах. По-перше, позивач є власником виключних прав на низку торговельних марок. Це передбачає необхідність будь-якої особи перед їх використанням в Україні, зокрема перед розповсюдженням продукції, маркованої такими торговельними марками, отримати дозвіл (ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. По-друге, відповідач з 2016 р. до 2020 р. імпортував та розповсюджував в Україні продукцію дитячого харчування, на етикетки якого були нанесені торговельні марки позивача.
Британська компанія не укладала протягом цих років жодних ліцензійних договорів із відповідачем, що свідчить про порушення останнім прав інтелектуальної власності позивача, тому принцип в цій ситуації не застосовується.
Український дистриб’ютор мав свою серію контраргументів. Він зазначив, що протягом 4-х років продукція закуповувалася в офіційного дистриб’ютора виробника Швейцарською компанією, яка поставляла продукцію відповідачу. Саме директор офіційного дистриб’ютора брала на себе питання погодження використання торговельних марок у процесі розробки упаковки для розповсюдження в Україні.
Відповідно до виписки з Торгового реєстру Великобританії, директором компанії офіційного дистриб’ютора є особа, яка одночасно є директором і бенефіціаром компанії-власника торговельних марок, які стали причиною спору.
Також відповідач наголосив, що ланцюг імпорту продукції в Україну дає підстави вважати, що в цій ситуації абсолютно законним є застосування згаданого принципу.
Що нам говорить судова практика?
КГС ВС у справі №911/2674/17, де позивач просив заборонити ввезення смартфонів Xiaomi в Україну, зазначив: «У разі введення товару з відповідною торговельною маркою в цивільний обіг власником цієї марки наступний перепродаж цього товару вже не потребує дозволу власника цієї марки та не може бути ним обмежений або заборонений за умови дотримання особами, що здійснюють подальший перепродаж товару, вимог щодо незмінності якості цього товару». Таким чином ВС підтвердив дію принципу на території України.
Рішення
Однак незважаючи на практику ВС, суд першої інстанції став на бік позивача і своїм рішенням визнав дії українського дистриб’ютора порушенням прав інтелектуальної власності британської компанії, а також заборонив надалі вчиняти такі дії та стягнув з нього 109 941 євро.
Частина ІІ: апеляція
Судові спори в Україні рідко коли закінчуються на рівні першої інстанції. Ця справа не стала винятком і вже 15.11.2021 р. відбулось перше судове засідання апеляційної інстанції. Представники британської компанії, підтримавши свою попередню позицію в першій інстанції, наголосили, що упаковка (етикетка) товару була маркована для реалізації виключно на території України. Отже, ланцюжок дистрибуції як необхідний елемент для застосування принципу тут не діє.
Апелянт, аргументуючи оскарження рішення першої інстанції, зазначив, що питання приведення упаковки у відповідність до українських вимог законодавства взяла на себе директор ексклюзивного дистриб’ютора, яка також є директором і бенефіціаром компанії-власника торговельних марок. Протягом 4-х років не виникало жодних проблем із правовласником торговельної марки, адже товар обов’язково проходив через руки ексклюзивного дистриб’ютора і позивачу було відомо про використання його торговельних марок.
І?
Наразі у розгляді справи встановлена перерва до 06.12.2021 р. (ймовірно, коли буде винесене рішення апеляційної інстанції у цій справі). Однак незалежно від того, хто переможе в апеляції, долю цієї справи вирішуватиме суд касаційної інстанції. А те, що ця справа приречена пройти Верховний Суд, є очевидним фактом.