13 червня ц.р. набрав чинності Закон України «Про фінансовий лізинг» №1201-IX (далі — Закон), який був прийнятий Верховною Радою України 04.02.2021 р. Відповідно до преамбули та ст. 1 Закону, він визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, а також дає визначення поняттю «фінансовий лізинг». Цілями Закону, серед іншого, визначені забезпечення захисту прав та законних інтересів лізингоодержувачів та лізингодавців, створення належного конкурентного середовища у сфері фінансового лізингу, гармонізація законодавства України з законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Закон прийнятий на зміну закону про фінансовий лізинг №723/97-ВР від 16.12.1997 р., який, вочевидь, не відповідав викликам сучасності та не міг забезпечити належний рівень регулювання суспільних правовідносин, пов’язаних з лізингом, на актуальному рівні. Законодавець врахував існування суспільного запиту на усунення суперечливих визначень та тлумачень, що описують лізингові правовідносини, та колізій між загальними нормами, які містяться у цивільному законодавстві, та специфічним фінансовим законодавством.
Планується, що повне оновлення українського законодавства, яке регулює правовідносини, пов’язані з фінансовим лізингом, дозволить збільшити попит на використання такого фінансового інструмента, як лізинг. Закон націлений на посилення захисту прав споживачів цієї послуги, зниження її вартості для лізингоодержувачів, загальне зменшення ризиковості пов’язаних операцій, а також на збільшення бюджетних надходжень від росту виробництва товарів і послуг, що будуть вироблятись на придбаних у лізинг основних засобах. Разом з тим, варто враховувати ту обставину, що застосування оновленого законодавства може викликати певні питання на початковому етапі, які будуть потребувати вирішення до напрацювання сталої практики використання норм та положень Закону.