Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який 05.03.2015 набув чинності (далі – Закон), який регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Цей Закон спрямований на формування самодостатніх територіальних громад, які б володіли відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами, територією та обʼєктами соціальної інфраструктури, необхідними для ефективного виконання покладених на зазначені органи завдань та функцій.
Згідно з цим Законом, саме встановлення порядку об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст та надання державної підтримки об’єднаним територіальним громадам буде передумовою формування дієздатних територіальних громад, які зможуть якісно та оперативно надавати соціальні та адміністративні послуги, здійснювати соціальні поліпшення умов сталого розвитку відповідних територій, більш ефективно використовувати бюджетні кошти та інші ресурси.
Зокрема звертаю увагу на такі положення Закону.
Відповідно до ст. 3 Закону суб’єктами добровільного об’єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції до 05.03.2015, лише територіальні громади сусідніх сіл могли обʼєднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Законом розширюється перелік суб’єктів добровільного об’єднання. Водночас звертаю увагу на висновок Головного юридичного управління щодо проекту Закону, в якому зазначається, що з огляду на ст. 140 Конституції можливість добровільного об’єднання передбачена лише для жителів кількох сіл. І відповідно положення ст. 3 Закону не узгоджуються із положеннями ст. 140 Конституції.
Законом змінено порядок об’єднання територіальних громад. Зокрема, з огляду на ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції до 05.03.2015 добровільне обʼєднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. У свою чергу норми Закону про добровільне об’єднання територіальних громад містять такі етапи цього процесу:
1) пропозиція про об’єднання територіальних громад – ініціаторами можуть виступати сільський, селищний, міський голова; не менше третини депутатів відповідної ради; члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; органи самоорганізації населення відповідної території;
2) прийняття рішень про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад відповідними радами територіальних громад;
3) утворення спільної робочої групи, яка готує проекти відповідних рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад. Саме утворення цієї групи є початком процедури добровільного об’єднання територіальних громад;
4) ухвалення проекту рішення про добровільне об’єднання відповідними радами;
5) надання відповідною обласною державною адміністрацією, Радою міністрів АРК висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України;
6) після отримання позитивного висновку, відповідні ради приймають рішення про добровільне об’єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об’єднання територіальних громад;
7) після прийняття рішення про добровільне об’єднання або за результати місцевого референдуму відповідний голова територіальної громади звертається з поданням до Верховної Ради АРК, обласної ради про утворення об’єднаної територіальної громади, яка протягом 30 днів приймає відповідне рішення.
Внаслідок здійснення об’єднання територіальних громад припиняються повноваження органів місцевого самоврядування, сільського, селищного, міського голови територіальних громад, що об’єдналися. Зокрема, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада одночасно з прийняттям рішення про утворення об’єднаної територіальної громади призначає перші місцеві вибори депутатів сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади та відповідно сільського, селищного, міського голови.
Згідно з ч. 6 ст. 8 Закону органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися припиняються шляхом ліквідації. Відповідно до ч. 3 ст. 8 органи місцевого самоврядування об’єднаної територіальної громади є правонаступниками активів і пасивів (зобов’язань) органів місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися. Звертаю увагу, що з огляду на ст. 104 ЦК України ліквідація юридичної особи не передбачає можливості створення правонаступників та передачі таким правонаступникам активів та пасивів.
Законом передбачається надання державою субвенцій об’єднаним територіальним громадам для формування відповідної інфраструктури згідно з планом соціально-економічного розвитку такої територіальної громади.
Враховуючи викладене, положення Закону спрямовані на отримання позитивних результатів, що полягають в економії бюджетних видатків на утримання органів управління. Водночас виникає питання витрат на здійснення реорганізації територіальних громад, субвенцій, які мають надаватися державою на розвиток таких громад після об’єднання. Тобто у кожному конкретному випадку доцільність об’єднання територіальних громад повинна оцінюватися саме залежно від економічної вигоди, яка може бути досягнута внаслідок такого об’єднання та думки громадськості.
Крім того, важко не погодитися з думкою Головного юридичного управління щодо проекту Закону, згідно з якою питання реорганізації системи органів місцевої влади на виконання вимог суспільства щодо децентралізації влади передусім повинно бути вирішено на конституційному рівні. Отже, прийняття окремого закону про добровільне об’єднання територіальних громад до розгляду і внесення змін до Конституції України є передчасним.