Нововведення у сфері оплати праці на початку 2017 р. призвели до необхідності внесення синхронних змін до податкового законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В аспекті оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок на нерухомість), їх метою стало законодавче коригування розмірів ставок податку для врахування двократного збільшення мінімальної заробітної плати (далі – МЗП), щодо якої такі ставки застосовуються. На місцевому рівні до процесу нормотворчості долучилися органи місцевого самоврядування, які повинні відображати відповідні положення у власних рішеннях про встановлення місцевих податків та зборів. Проте часто узгодження нормативних положень Податкового кодексу України (далі – ПК України) та місцевого законодавства відбувалося з недоліками законодавчої техніки, що обумовило виникнення неоднозначних позицій щодо їх застосування.
Вищеозначену ситуацію можна яскраво продемонструвати, аналізуючи та зіставляючи правові приписи Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 р. №1791-VIII (далі – Закон; Закон про внесення змін) та рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» від 23.06.2011 р. №242/5629 в редакції від 22.12.2016 р. №791/1795 (далі – Рішення Київської міської ради). Річ у тім, що вказані нормативні акти в сукупності містять вказівку на застосування одразу двох понижувальних коефіцієнтів ставки податку на нерухомість на 2017 рік у м. Києві.
Так, згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про внесення змін, до ставок податку на нерухомість застосовується коефіцієнт 0,5 до моменту прийняття відповідними місцевими радами рішень про встановлення ставок місцевих податків та зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону.
При цьому, згідно з Рішенням Київської міської ради, ставки податку на нерухомість у м. Києві протягом поточного року застосовуються одночасно з коефіцієнтом 0,75. Ця норма є безумовною, поширюється на всі ставки податку та обмежена виключно часовим періодом.
З огляду на зазначене, постає питання про те, чи можливо ставки податку на нерухомість на 2017 рік у м. Києві понижувати двічі, користуючись нормами Закону та рішенням органу місцевого самоврядування.
Цікаво, що контролюючий орган вже висловив свою хоча й не офіційну, проте досить однозначну позицію щодо цього питання. Державна фіскальна служба України (далі – ДФС) в індивідуальній податковій консультації від 21.09.2017 №2008/6/99-99-12-02-03-15/ІПК зробила такий висновок: «Оскільки Київська міська рада не прийняла рішення щодо встановлення ставок податку на нерухомість на 2017 рік, то дія норми Закону про внесення змін щодо застосування коефіцієнта 0,5 продовжується одночасно з дією коефіцієнта 0,75 до моменту прийняття рішення ради щодо встановлення ставок податку на 2017 рік». Проте детальний аналіз ситуації дає підстави для висновку, що така однозначність є передчасною.
Першим питанням, на яке варто звернути увагу – це коло випадків, на які поширює свою дію п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про внесення змін. Застосування коефіцієнта 0,5, згідно з означеною нормою, закінчується моментом прийняття місцевою радою рішення про встановлення ставок місцевих податків та зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону. Очевидно, мова йде про необхідність узгодження у рішеннях органів місцевого самоврядування та новоприйнятих нормах ПК України верхніх граничних ставок податку, які Законом були змінені з 3% від МЗП до 1,5%, що могло спричинити суперечність положень Кодексу та місцевих рішень. Однак у такому контексті, якщо до зменшення граничного розміру ставок у ПК України місцева рада встановила на місцевому рівні ставки, що не перевищували такий граничний поріг, то юридично відсутня потреба приводити їх у відповідність до ПК України після набуття чинності Законом про внесення змін. Таким чином, застосування понижувального коефіцієнта 0,5 у цьому випадку є недоцільним.
Варто зазначити, що Рішення Київської міської ради про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік до моменту набуття чинності Законом та внесення змін до ПК України передбачало максимальне значення розміру ставки податку на нерухомість на рівні 1%, тобто нижче ніж запроваджений максимальний граничний розмір.
Ще одним питанням, яке потребує дослідження, є специфіка встановлення ставок місцевих податків та зборів Київською міською радою. Як уже було зазначено, умовою припинення застосування коефіцієнта 0,5, відповідно до Закону, є прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок податку на 2017 рік. Однак Київська міська рада не приймає щорічно окремі самостійні рішення про визначення ставок місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів, у тому числі їх ставок, здійснюється столичною радою шляхом внесення відповідних змін до так званого «первинного рішення» про їх встановлення, яке датується 2011 роком. Це значно ускладнює можливість ідентифікації конкретного рішення місцевої ради про визначення ставок податку на нерухомість на 2017 рік з метою припинення застосування коефіцієнта 0,5.
Таким чином, одночасне застосування одразу двох понижувальних коефіцієнтів на території м. Києва у 2017 році хоча і випливає з буквального тлумачення приписів чинного податкового законодавства, проте є наслідком недосконалої нормотворчої техніки законодавця та органу місцевого самоврядування.