21 лютого 2022, 17:33

Обшук і вилучення майна: дії адвоката

Опубліковано в №4 (758)

Володимир Адонін
Володимир Адонін «ЮФ Ілляшев та Партнери» адвокат

У 2022 р. КПК України виповнюється 10 років. Чи достатньо цього часу для підбиття певних підсумків? Думаю, так. За 10 років існування Кодексу найбільш популярною є тема проведення обшуку. Саме завдяки новелам КПК України 2012 р. він виглядає зовсім по-новому.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Умовно тему обшуку можна поділити на 2 етапи: до 2018 р. та після. Однак порушення, які свідомо чи несвідомо допускають слідчі органи під час проведення обшуку, майже не змінилися, незважаючи на зміни у КПК України. До 2018 р. адвокатам зазвичай було складно потрапити на обшук до клієнтів, оскільки органи досудового розслідування не мали прямого обов’язку допускати їх на обшук. У 2018 р. ситуація суттєво змінилася — майже на будь-якій стадії адвокат може безперешкодно потрапити на обшук.

Водночас за 10 років фактично не змінилися вимоги до ухвали про проведення обшуку, передбачені ст. 235 КПК України. Адвокату потрібно детально перевірити її зміст як перед початком слідчої дії, так і в процесі її проведення (незалежно від часу прибуття на обшук). На практиці найпоширенішими порушеннями під час виконання ухвали про обшук є:

  • виконання ухвали особою, не зазначеною в ухвалі;
  • неповна відеофіксація проведення обшуку;
  • призупинення обшуку;
  • опечатування приміщення на час призупинення обшуку;
  • вилучення майна, дозвіл на вилучення якого прямо не передбачений ухвалою.

У будь-якому випадку всі порушення треба відзначити у зауваженнях до протоколу обшуку. Однак якими б вони не були, адвокати мають зовсім мало дієвих законних засобів їм протистояти саме під час проведення обшуку, тому фіксація дуже важлива.

Стратегія захисту клієнтів під час обшуку теж еволюціонувала. Чіткої моделі поведінки адвоката під час обшуку не існує, адже кожен обшук — це імпровізація як для органів слідства, так і для адвокатів. Виважений підхід, здоровий діалог та фіксація порушень є складовими дієвого захисту інтересів клієнтів під час обшуку та після нього. Саме після проведення обшуку починається основна робота адвоката у площині судового контролю та відновлення порушених прав клієнтів.

Майже кожен обшук закінчується вилученням майна, про яке прямо не вказано в ухвалі слідчого судді. З одного боку, фактично неможливо визначити та вказати в ухвалі про обшук всі речі та їх індивідуальні ознаки, які, на думку органів слідства, мають значення для кримінального провадження. З іншого боку, чим більше порушень з боку органів слідства під час вилучення майна, тим краще для захисту інтересів клієнта в суді.

На практиці будь-яке майно можна повернути через суд, якщо ви переконаєте слідчого суддю, що слідчі органи не мали дозволу на його вилучення. Однак такий сценарій можливий у разі відсутності арешту такого майна. Тож паралельно з поданням скарги до слідчого судді щодо неповернення тимчасово вилученого майна бажано з’ясувати, чи не був накладений на нього арешт. Якщо відбувся арешт, слідчі судді відмовлятимуть у задоволенні скарг. Проте слідчі органи також не стоять на місці. Після вилучення майна вони все частіше йдуть до суду його арештовувати. Така тенденція спостерігається протягом останніх 3–4 років, навіть коли про таке майно прямо зазначається в ухвалі слідчого судді. Тому слід уважно розглянути підставу такого арешту.

Досить поширеним є арешт вилученого майна як речових доказів, тобто відповідно до ст. 98 КПК України. Такий сценарій, на мою думку, є найбільш сприятливим для подальшого скасування арешту майна саме як речових доказів.

На практиці слідчі органи дуже швидко намагаються визнати вилучене майно речовими доказами (з формальним оглядом або навіть за відсутності проведення огляду та складання відповідного протоколу). За таким сценарієм єдиними доказами обґрунтованості арешту майна частіше є витяг з ЄРДР, протокол огляду та постанова про визнання майна речовими доказами. У цьому випадку нескладно переконати слідчого суддю в необґрунтованості арешту майна саме як речових доказів. Зовсім інша ситуація — коли арешт накладають як на тимчасово вилучене майно з дотриманням слідчими органами всіх строків звернення до слідчого судді з таким клопотанням. Однак кожен випадок індивідуальний, тому його варто розглядати окремо.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати