07.07.2015 на адресу банків України, Асоціації українських банків, Асоціації «Український кредитно-банківський союз» та Асоціації «Незалежна асоціація банків України» надійшли електронні повідомлення, в яких містився Лист НБУ №22-01012/46746 від 07.07.2015 «Про здійснення контролю за операціями резидентів, які передбачають експорт послуг нерезидентам через мережу Інтернет» за підписом заступника голови НБУ Владислава Рашкована.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Цим листом НБУ разом із Міністерством економічного розвитку нарешті спростили процедуру роботи українських фрілансерів з іноземними замовниками під час надання послуг через мережу Інтернет.
Ні для кого не секрет, що багато іноземних клієнтів були незадоволені занадто формалізованою та ускладненою процедурою оформлення договірних правовідносин між українським фрілансером та замовником, що фактично відлякувало іноземних клієнтів від нашого ринку фрілансерів. Крім того, у процесі подальшої роботи виникало багато труднощів щодо визначення переліку документів, які потрібні банкам для здійснення валютного контролю за зазначеними операціями, а також необхідності їхнього перекладу на українську мову та засвідчення копій цих документів.
Перелік проблемних експортних операцій та резидентів, які з ними мали справу, доволі великий. З основних це: біржі фрілансу або прямі продажі (програмісти, дизайнери, копірайтери, перекладачі), рекламні посередники (власники сайтів, блогери) та інші.
Так, відповідно до вимог великої кількості чинних в Україні НПА, Деректив КМУ, Положень НБУ та різних Інструкцій, що регулюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, систему валютного регулювання і валютного контролю, контролю за експортними, імпортними операціями банківські установи в разі надходження від іноземних клієнтів коштів на користь резидентів вимагали надати належно оформлені копії договорів з нерезидентами, а також актів та інших документів, що підтверджують виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Наразі НБУ роз’яснив Банкам, що будь-які належно оформлені документи, які містять достатню інформації про сторони, між якими мають здійснюватися розрахунки, умови та вимоги, згідно з якими встановлюються зобов’язання, а також підтвердження прийняття стороною пропозиції (оферти) і вчинення нею відповідних дій, можуть виступати у ролі зовнішньоекономічного договору. Це можуть бути публічна пропозиція про угоду (оферта) і підтвердження про її прийняття іншою стороною, «інвойс» (рахунок-фактура) або інші.
До того ж НБУ також наголошує, що у зв’язку з тим, що законодавчі акти України не встановлюють вичерпного переліку документів, які використовуються банком як підтвердження експорту послуг та є підставою для відліку законодавчо встановлених строків розрахунків за відповідною експортною операцією, то акт виконаних робіт, наданих послуг, переданих прав інтелектуальної власності, якій раніше вимагався банками у безумовному порядку, може бути лише одним із таких документів.
Так, якщо згідно з умовами експортного договору документом, який засвідчує надання резидентом послуг, виконання робіт нерезиденту, є, наприклад, «інвойс» (рахунок-фактура) або інший документ, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності, то саме цей документ має вимагатися банком для здійснення валютного контролю і бути підставою для відліку банком законодавчо встановленого строку розрахунків за відповідною експортною операцією.
Тобто наразі договірна робота фрілансера з нерезидентом через мережу Інтернет за спрощеною системою матиме такий вигляд: фрілансер складає оферту і виставляє інвойс іноземному клієнту, які містять всі необхідні дані (зокрема інформацію про сторони, умови та вимоги, згідно з якими встановлюються зобов’язання). У сукупності це і буде вважатися укладенням зовнішньоекономічного договору.
Надалі в інвойсі (оферті) має бути зазначено, що оплата з інвойсу є прийняттям пропозиції (акцептом) і свідчить про фактичне надання послуг замовнику. Тобто наявність цієї фрази робить інвойс документом, який разом з оплатою підтверджує факт виконання послуг та замінює акт виконаних робіт, наданих послуг.
Аналогічна система застосовується під час роботи через посередників (біржі фрілансу) за публічною офертою, розміщеною на сайті. Фрілансер приймає її (наприклад, направленням електронного листа чи реєструючись на сайті). У відповідь на цю оферту виставляється інвойс, в якому зазначається, що це інвойс на публічну оферту за таким-то посиланням і оплата за нього є свідченням виконання робіт.
Окремо слід зазначити, що схема укладання зовнішньоекономічних договорів також дає змогу відмовитись від «класичної» схеми підписання договорів, в якій від нерезидента вимагалось посвідчення його підпису власною печаткою (якщо така є), тоді як у деяких європейських країнах такий обов’язковий атрибут, як печатка на правочині, практично ніколи не використовується, а тому така вимога викликала у нерезидента певні непорозуміння.
Утім деякі юристи називають суперечливою запропонованою НБУ схему укладання зовнішньоекономічних договорів, посилаючись на ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за змістом якої зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником виключно у простій письмовій формі.
Проте у цьому випадку слід згадати, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Це положення цілком узгоджується із запропонованою НБУ схемою.
Крім того, у своєму листі НБУ роз’яснив, що законодавчо не визначено безумовного обов’язку здійснення клієнтами банку перекладу на українську мову договорів із нерезидентами, які складені іноземною мовою, та інших документів, необхідних для здійснення валютного контролю за своєчасністю розрахунків, оскільки банкам надано право самостійно приймати рішення щодо необхідності здійснення такого перекладу. Тобто, за домовленістю з банком, переклад зазначених документів можна не здійснювати.
Також НБУ надав роз’яснення щодо того, що не є доцільним ускладнювати процедуру засвідчення документів, які подаються резидентом до банку, оскільки достатнім є засвідчення цих документів власноручним підписом резидента (уповноваженої ним особи) та відбитком його печатки (за наявності).
У підсумку слід зазначити, що аналогічна запропонованій НБУ схема укладання договорів діє майже в усьому розвиненому світі, а тому відхід України від формату занадто ускладненої формалізації укладання зовнішньоекономічних договорів у певних сферах є фактично виходом з «кам’яного століття», в якому перебувала наша країна.
По суті, реалізація нового порядку укладання зовнішньоекономічних договорів з нерезидентами, які передбачають надання (експорт) послуг через мережу Інтернет повинна забезпечити сприятливі умови для розвитку ринку фрілансу України в галузі IT, підвищити конкурентоспроможність наших фахівців, що зрештою позитивно позначиться на умовах ведення бізнесу в Україні загалом та підвищить позиції України у світовому рейтингу IT-послуг.