Протягом останніх років до Верховної Ради України було подано значну кількість законопроєктів щодо внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі — Закон), однак майже всі вони з тих чи інших причин були відкликані. Наразі дійсним є законопроєкт №2303 від 23.10.2019 р. про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо вдосконалення окремих питань організації адвокатської діяльності». Цим законопроєктом передбачається внести ряд змін у Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Перші зміни, на які хочеться звернути увагу, це те, що законопроєкт пропонує у всьому Законі слова «правова допомога» замінити «професійна правнича допомога». Це виглядає логічно з огляду на те, що Конституція України містить положення, які передбачають надання професійної правничої допомоги, зокрема, у ст. 59 Конституції України: «Кожен має право на професійну правничу допомогу…» та ст. 131-2 «Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура». Ця зміна спрямована більше на приведення до єдиного понятійного апарату, що, на нашу думку, є досить позитивним явищем.
Також законопроєктом розширюється значення вимог щодо несумісності. Якщо в діючому Законі є точний перелік підстав несумісності, то законопроєкт передбачає як підставу несумісності всю роботу або діяльності, яка унеможливлює дотримання адвокатом принципу професійної незалежності. На нашу думку, таке розширення скоріше є негативним явищем, оскільки додає невизначеності, чи дійсно та чи інша робота або діяльність унеможливлює дотримання адвокатом принципу професійної незалежності.
Ст. 13 Закону пропонується викласти у новій редакції, якою передбачити, що адвокат «самостійно обирає систему обліку, звітності, оподаткування результатів професійної діяльності». Наразі ні для кого не секрет, що адвокати, які здійснюють діяльність індивідуально, не мають права бути на спрощеній системі оподаткування та сплачувати єдиний податок. А відповідно до зазначеного положення можна припустити, що право вибору адвокату таки буде надане.
Крім того, ст. 13 Закону пропонується доповнити ч. 3, яка передбачає, що адвокат має право здійснювати професійну діяльність на умовах трудового договору. Досить неоднозначне положення, оскільки немає чіткого розуміння його функціоналу, тобто незрозуміло, буде воно стосуватися виключно оподаткування адвоката, чи адвокат зможе без додатково укладеного договору надавати правову допомогу своєму роботодавцю. В будь-якому випадку у разі прийняття цього положення слід буде додатково його роз’яснювати для уникнення непорозумінь.
Законопроєкт окремо вносить зміни у ст. 26 Закону, зокрема, пропонується перейменувати договір про надання правової допомоги та договір про надання професійної правничої допомоги та змінити абз. 2 ст. 26 Закону на «документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання професійної правничої допомоги, є один з таких документів», тобто передбачити безпосередньо, що один з документів і є підтвердженням повноважень адвокатом.
Ще однією запропонованою законопроєктом новелою є зміни у ст. 34 Закону, які передбачають, що «підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним під час здійснення адвокатської діяльності дисциплінарного проступку», тобто пропонується уточнити, що притягнення до відповідальності можливе лише при здійсненні адвокатської діяльності. Проте незрозуміло, що саме законодавець мав на увазі під терміном «під час здійснення адвокатської діяльності» в контексті цієї норми, і як вона співвідноситься з Правилами адвокатської етики, адже відповідно до абз. 1 ст. 53 Правил адвокатської етики, «адвокат повинен уникати розголосу в засобах масової інформації або поширення іншим способом (у т.ч. за допомогою мережі Інтернет, соціальних мереж) відомостей, що принижують честь та гідність іншого адвоката, ганьблять його чи адвокатське бюро/адвокатське об'єднання або адвокатуру України». Тобто ця норма не містить конкретного періоду часу, в який вона діє, вона діє весь час, що неодноразово підтверджувалося Національною асоціацією адвокатів України. Можливий варіант, що виникне ситуація, за якої Правила адвокатської етики будуть забороняти адвокату вчиняти певні дії, проте Закон буде дозволяти, оскільки адвокат не займається у цей час безпосередньо адвокатською діяльністю. Враховуючи викладене, запровадження такої зміни до ст. 34 Закону створить колізію, яку необхідно буде вирішувати.
Наступною зміною законопроєкт пропонує нову редакцію ст. 41 Закону, якою пропонується при прийнятті рішення про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю виключати адвокатів з Єдиного реєстру адвокатів. На нашу думку, таке положення також досить неоднозначне, оскільки наразі незрозуміло, чи у випадку виключення адвоката з Єдиного реєстру адвокатів буде там запис про таке виключення під час пошуку за його ідентифікуючими даними, чи профайл порушника буде повністю видалятися. Останній випадок призведе до інформаційної прогалини, оскільки наразі є судова практика, яка свідчить, що не обов’язково, щоб інформація про адвоката відображалася в Єдиному реєстрі адвокатів для представлення інтересів клієнта в суді (ВС/КЦС №757/213848/19-ц від 21.10.2019 р.), а відповідно, неможливо буде перевірити дійсні повноваження адвоката, окрім окремого запиту до НААУ.
Позитивною, на нашу думку, можна відзначити запропоновану зміну до ст. 42 Закону, яка передбачає, що оскарження рішення дисциплінарної палати зупиняє його дію. Вважаємо, що ця зміна є досить логічною, оскільки у випадку підтвердження Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією незаконності рішення першої інстанції вже можуть бути наявні збитки від незаконного рішення дисциплінарної палати, а така зміна спрямована на уникнення таких ситуацій.
Отже, загалом запропонований до огляду законопроєкт має позитивні пропозиції, проте деякі положення потребують доопрацювання для уникнення колізійності та подальшої необхідності тлумачення.