У середині січня член депутатської фракції ПП «Слуга народу» Ігор Фріс вніс до Верховної Ради проект закону №2741 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо проведення експертизи з питань права».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Необхідність прийняття зареєстрованого законопроекту №2741, як вбачається з пояснювальної записки, полягає в наявності проблемних питань права, які виникають майже в усіх кримінальних провадженнях. Ініціатор проекту закону акцентує увагу на проблемі кримінально-правової кваліфікації, правила здійснення якої наразі не врегульовані ні в Кримінальному, ні в Кримінальному процесуальному кодексах України. Вони визначаються лише в підручниках, навчальних посібниках, коментарях до Кримінального кодексу України, лекціях викладачів кримінального права, а також в окремих рішеннях апеляційних судів та Верховного Суду в деяких видах злочинів.
З метою врегулювання саме на законодавчому рівні вказаної проблематики автор пропонує внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими перелік учасників кримінального провадження доповниться експертом з питань права, будуть передбачені вимоги до такого експерта, порядок його допуску до участі у справі, його процесуальні права та обов'язки.
Проблеми тлумачення норм закону
Дійсно, як зазначає автор законопроекту, чи не в усіх кримінальних провадженнях під час безпосереднього розгляду справ у суді виникають проблемні питання права. Насамперед, це пов'язано з тим, що жоден закон (наскільки деталізовано він не був би сформульований) не може передбачити абсолютно всі нюанси, які доводиться вирішувати на практиці. Таким чином, у кожному конкретному випадку виникає потреба у тлумаченні норм закону (зокрема, закону про кримінальну відповідальність). Найцікавіше, що кожен учасник кримінального провадження починає тлумачити норми закону про кримінальну відповідальність так, як він їх розуміє, як йому це потрібно. В результаті, лише з остаточного судового рішення учасники провадження дізнаються, як таку норму розтлумачив суд.
До прийняття Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136‑VIII від 13.08.2017 р. хоча складним у застосуванні, але дієвим правовим інструментом у вирішенні проблем різного тлумачення норм права було тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України. Однак з прийняттям Закону №2136‑VIII Парламент позбавив Конституційний Суд повноважень тлумачити закони України, залишивши останньому для тлумачення лише основний Закон.
З метою вирішення правових проблем сторони кримінального провадження (на практиці переважно сторона захисту) практикують використання науково-правових експертиз. Такі експертизи проводять наукові експерти або експертні ради відповідно до закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу». Однак, незважаючи на те, що науковий експерт може надати висновок, яким правова проблема може бути вирішена, застосування такого висновку на практиці є вкрай сумнівним. Це й не дивно. Річ у тім, що науково-правова експертиза не є судовою експертизою відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та Кримінального процесуального кодексу. Також науковий експерт не є атестованим судовим експертом, який включений до відповідного державного реєстру атестованих судових експертів. Тобто висновок науково-правової експертизи не може виступати процесуальним джерелом доказів у кримінальному процесі. Лише у виняткових випадках судді все ж таки посилаються на подібні висновки у своїх рішеннях. Однак таке посилання зазвичай виступає додатковим обґрунтуванням заздалегідь сформованої позиції суду, аніж підґрунтям формування такої позиції.
Закон на практиці
Певною мірою проблемні питання права вирішують правові позиції Верховного Суду. Однак правову позицію ВС можна використати лише в аналогічній чи схожій ситуаціях. Якщо подібне питання на розгляді Верховного Суду ще не перебувало, вирішити його в судах першої чи апеляційної інстанції залишається проблемою. Тобто сьогодні на практиці фактично не існує дієвих правових механізмів для вирішення проблемних питань права у кримінальному процесі. Аналогічні ситуації виникають під час вирішення справ про адміністративні правопорушення. При цьому, на відміну від КПК України, КУпАП взагалі мало що деталізує.
Виходячи з того, що механізм вирішення спірних правових питань у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення залишається поза законодавчим регулюванням, запропоновані паном Фрісом зміни дійсно можуть вирішити таку проблему. Водночас, запроваджуючи інститут судового експерта з питань права, також варто внести зміни не лише до КПК та КУпАП, але й до інших нормативно правових актів. Зокрема, до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки й призначення судових експертиз та експертних досліджень» від 08.10.1998 р. №53/5. Чинна редакція Інструкції не передбачає такого виду експертизи як експертиза з питань права, а також прямо забороняє експерту з'ясовувати питання права. Тобто експерта з питань права доцільно прирівняти до судових експертів з інших сфер експертної діяльності, що надасть можливість сторонам судового процесу ефективно використовувати такий правовий інструмент, а суду — приймати якісні судові рішення.