Під значне регулювання з боку органів державної влади підпадає як ринок надання фінансових послуг небанківськими установами загалом, так і реклама діяльності з надання коштів у позику. Профільним у сфері реклами фінансових послуг є Закон України «Про рекламу», ст. 24 якого встановлює загальні засади рекламування таких послуг. Аналогічні за суттю положення містяться і в ст. 11 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Обидва нормативно-правові акти встановлюють вимоги з приводу добросовісності реклами фінансових послуг, а також імперативну заборону введення споживачів в оману. Детально про вплив положень зазначених законів Senior Legal Counsel Moneyveo Анна Шевченко розповіла у статті «Вимірюємо добросовісність, або Вимоги до реклами фінпослуг». Отже, в Україні на законодавчому рівні встановлені спеціальні вимоги до реклами фінансових послуг порівняно з іншими сферами господарювання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У свою чергу, вимоги у вищенаведених законах викликали необхідність детального регламентування реклами фінансових послуг на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Так, 1 вересня 2020 р. набула чинності постанова Національного банку України No141 «Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення банками клієнтів щодо банківських та інших фінансових послуг». Фактично цією постановою НБУ максимально регламентував та стандартизував ринок реклами фінансових послуг банківських установ. Її положення стали революційними з точки зору надання фінансових послуг онлайн, адже банки були змушені розкривати усю інформацію про загальні витрати за кредитом та супутню інформацію на власних вебсайтах. Національний банк, крім іншого, визначив вимоги до розміру, стилю та кольору шрифта, розміщення елементів у рекламі, до розташування торговельних марок та їх співвідношення з інформаційним текстом реклами. Таким чином державний регулятор усунув суперечності з приводу того, яка реклама в сфері надання фінансових послуг вважається недобросовісною та яка вводить в оману.
Майже рік ринок небанківського кредитування очікував на аналогічні зміни і для себе, адже практика свідчить, що державний регулятор спочатку імплементує зміни для банків, а далі вводить тотожні або схожі зміни і для небанківських фінансових установ. Зазначена аксіома спрацювала, і 28 квітня 2021 р. Національний банк України представив до обговорення проєкт постанови «Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення фінансовими установами споживачів щодо надання послуг споживчого кредитування». Регулятор зазначив, що «затвердження регуляторного акта дозволить гармонізувати вимоги до розкриття інформації щодо продуктів та послуг небанківських фінансових установ з аналогічними вимогами, які вже існують для банків, та врегулює питання розкриття (поширення) інформації про умови споживчих кредитів і мікрокредитів на веб-сайтах та у рекламі фінансових установ, а також інформування під час користування споживчим кредитом». Іншими словами, за рахунок затвердження цієї постанови Національний банк планує продовжити реформування ринку фінансових послуг і посилити захист прав споживачів фінансових послуг.
Регуляторний вплив проєкту постанови НБУ можна поділити на дві сфери:
• вимоги до інформації, котра розміщується на веб-сайті небанківської фінансової установи;
• вимоги до реклами фінансових послуг небанківських фінансових установ.
То що ж змінилося
По-перше, на веб-сайті небанківської фінустанови потрібно буде обов’язково розміщувати інформацію про істотні характеристики споживчого кредиту за стандартизованими формами, котрі закріплені у проєкті постанови. До істотних характеристик НБУ відніс, серед іншого, інформацію про максимальну суму кредиту, максимальний його строк та річну процентну ставку. Вимога щодо розголошення такої інформації вже закріплена на рівні закону, а саме у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування», яка встановлює обов’язок розкривати інформацію про суму, строк та річну процентну ставку.
До істотної інформації НБУ також відносить спосіб надання кредиту, цільову групу клієнтів та їх вік, форми забезпечення кредиту, можливі способи повернення позики, наслідки невиконання обов’язків щодо повернення коштів та загальні витрати за кредитом. У разі прийняття постанови споживач зможе побачити не лише суму платежу за користування кредитом, а й загалом усю суму, котру повинен буде повернути, включаючи можливі комісії та різного роду додаткові платежі. Таким чином, НБУ прагне посилити захист прав споживачів та не допустити ймовірність того, що споживач, котрий неуважно прочитає умови договору, змушений буде сплатити суму, на котру не розраховував з самого початку.
Крім того, НБУ на нормативному рівні закріпив практику, котру ринок небанківських фінансових послуг вже частково сформував. Наприклад, проєктом постанови передбачено, що на сайті небанківської фінансової установи мають бути розміщені калькулятор з прикладами розрахунку витрат за договором, договір оферти, приклади типових кредитних договорів та посилання на веб-сайт НБУ з Державним реєстром фінансових установ. Тобто державний регулятор планує визначити стандартизований набір елементів, котрі мають бути розміщені на веб-сайті кожної небанківської фінансової установи.
По-друге, у сфері реклами фінансових послуг НБУ планує зафіксувати ті ж вимоги, які вже існують для банків. Наприклад, не допускається використання більше трьох кольорів у рекламі, використання напівжирного шрифту та/або курсиву, великих літер, а також візуальних елементів, якщо вони займають 40% і більше загальної площі реклами. Крім того, Нацбанк не допускає використання в рекламі тексту, ідентичного або схожого за кольором на колір тла рекламного матеріалу, диспропорції в інтервалах між літерами та рядками. Отже, НБУ планує стандартизувати вимоги до рекламування фінансових послуг небанківськими установами, уникнути зловжи вань надавачами послуг та забезпечити захист прав споживачів, котрі могли стати жертвами недобросовісної реклами та такої реклами, котра вводить в оману або є складною для сприйняття.
Ще одним істотним нововведенням є виокремлення у проєкті постанови категорії «мікрокредитів». Документ визначає мікрокредит як «споживчий кредит за договором, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати». Введення нового об’єкта правового регулювання видається недоцільним, оскільки такий вид кредиту не передбачений законом «Про споживче кредитування». Крім того, неочевидна кінцева мета введення такого поняття в нормативно-правову базу. Це не призведе до покращення захисту прав споживачів, а лише створить новий тягар для фінансових установ і викличе плутанину в термінології та визначенні понять.
Недоробили
За рахунок прийняття постанови НБУ планує досягти правильної мети — захистити права споживачів ринку небанківського споживчого кредитування. Разом з тим, поданий на обговорення проєкт містить чимало неузгодженостей зі згаданими вище законами «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про рекламу». Окрім згаданого вище нового об’єкта правового регулювання «мікрокредит», проєктом пропонуються нові терміни, значення яких не пояснені, а їх неоднакове тлумачення може призвести до спорів з регулятором та, як наслідок, стагнації питання захисту прав споживачів. Такі формулювання у проєкті постанови, як «послуга з надання споживчого кредиту одного різновиду», «умови послуги», «текст реклами», повинні бути або замінені регулятором на термінологію, яка вже закріплена в законодавстві, або визначені так, щоб не існувало різного підходу до їх тлумачення.
Крім того, регулятор визначив у проєкті вимоги, які створюють додатковий тягар для надавачів фінансових послуг, але жодним чином не сприяють покращенню захисту прав споживачів. Наприклад, вимагає від фінансових установ використання гарнітури Times New Roman, хоча використання цього шрифту в комерційних цілях дозволене виключно за умови його придбання на підставі невиключної ліцензії. До того ж, розміщувати типові кредитні договори зручніше на окремих веб-сторінках або лендингах, а НБУ вимагає розміщувати їх на одній веб-сторінці веб-сайту фінансової установи.
Вимоги до реклами в проєкті постанови також містять низку суперечностей. Наприклад, не визначено, що таке «площина реклами», чому розмір деяких елементів не повинен перевищувати саме 40% розміру рекламного матеріалу, а запропоновані пропорції в тексті постанови не узгоджуються між собою.
Отже, проєкт постанови НБУ спрямований на покращення ситуації у сфері реклами фінансових послуг небанківськими фінансовими установами та розкриття такими установами інформації на своїх сайтах. Національний регулятор дотримується правильного курсу на підвищення рівня захисту прав споживачів та стандартизує ці відносини шляхом фіксації усталеної практики. Разом з тим, запропоновані зміни потребують доопрацювання з огляду на те, що текст постанови містить термінологію, котра допускає неоднозначне розуміння, певні неузгодженості з чинними законами, а також суперечності та необґрунтованість положень.