Питання утримання дітей та встановлення графіка зустрічей того з батьків, хто проживає окремо від дитини, завжди дуже болючі та складні. Норми Сімейного кодексу України ніби ці питання й врегулювали, та на практиці виникають складнощі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Утримання дитини — це встановлений законодавством обов'язок батька або матері, який полягає у сплаті грошових коштів незалежно від факту укладення шлюбу між батьками. Історично склалося так, що стягувати аліменти — це принизливо: збирати чеки, інші докази понесення витрат на утримання дитини, судитися. Втім, у кожній країні своє ставлення до аліментів. Наприклад, у США, Німеччині несплата аліментів загрожує в'язницею. В Україні за несплату аліментів з 2018 р. боржників можна притягнути до адміністративної, а в деяких випадках і до кримінальної відповідальності.
Як отримати аліменти
Отримувач аліментів (стягувач) — це той з батьків, з ким визначено місце проживання дитини: договором між батьками, рішенням органу опіки або рішенням суду. Платником аліментів є особа, яка проживає окремо від дитини.
Варто запам'ятати: усні домовленості не працюють у 99% випадків. Для того, щоб отримати аліменти, той з батьків, з ким проживає дитина, може звернутися до іншого з пропозицією укласти договір про утримання дитини. Такий договір має бути укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Головним «бонусом» для платника аліментів може бути встановлення в такому договорі графіка зустрічей та інших варіантів участі батька у вихованні дитини.
Для зменшення емоційної напруги, незручностей та інших складнощів батьки можуть залучити медіатора, котрий допоможе сторонам в позасудовому порядку прийняти вигідне для всіх рішення — для обох батьків та для дитини.
Однак статистика свідчить, що укладення договорів поки не є популярним. Це пов'язано з витратами на юриста, який буде узгоджувати умови договору, з вартістю послуг нотаріального посвідчення, а також можливими складнощами виконання договору, в т.ч. у примусовому порядку.
У випадку, коли досягти згоди щодо розміру та порядку сплати аліментів батькам не вдалося, можна звернутися до суду. Стягнення аліментів у судовому порядку на практиці умовно поділяється на «просте» і «складне» — стягувач має право обрати вид провадження: наказне чи позовне.
Перший полягає у поданні заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку або у вигляді частки доходу платника аліментів. Якщо дитина не одна, судовий наказ видається про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей — 1/3, на трьох і більше — 50% заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину.
Інший варіант, який займає більше часу — це подання позовної заяви про стягнення аліментів. До кожної з заяв необхідно додати копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини (дітей), документи, які підтверджують майновий стан батьків, (за наявності, проте бажано) та інші документи, які стосуються стягнення аліментів (інформація про працевлаштування, про сімейний стан тощо).
Головне, на що варто звернути увагу: аліменти стягуються від дати подання (відправлення засобами поштового зв'язку) позову (заяви про видачу судового наказу), тому варто не затягувати з цим у разі, якщо ви розумієте, що наміру добровільно сплачувати аліменти інший з батьків не має.
Витрати для отримання рішення суду
Позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору за подання позовних заяв та заяв про видачу судових наказів про стягнення аліментів відповідно до Закону України «Про судовий збір». Витрати, як можуть бути понесені стягувачем аліментів, — це витрати, пов'язані з оплатою послуг юристів, адвокатів, а також витрати на відправку поштової кореспонденції (заяв по суті, клопотань, інших заяв). При цьому позивач у подальшому може стягнути ці судові витрати з відповідача в порядку, визначеному нормами ЦПК України.
Як бути з дитиною
Головні помилки, яких припускаються батьки, коли виникають конфлікти, — вони забувають про інтереси дітей, власні емоції та образи завжди переважають. Емоційна напруга заважає у таких справах, і тут, знову-таки, варто залучити медіатора. Однією з переваг медіації у сімейних спорах є гнучкість процедури, що дозволяє не обмежуватися рамками, визначеними нормами процесуального права.
Від спорів мами з татом завжди страждають діти, і в майбутньому ці конфлікти не можуть не відобразитися на психіці дитини та не залишити глибокий слід. Судді під час розгляду сімейних справ, особливо, коли вони стосуються прав та інтересів дітей, у більшості випадків пропонують врегулювати спір мирних шляхом. Наразі суди, зокрема Верховний Суд, з урахуванням практики ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначають, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. У першу чергу в ситуації спору мають бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім — права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків — це завжди тяжке психологічне навантаження, пов’язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
Всупереч поширеній думці суддів, які вважають, що адвокатам вигідно затягувати процеси, що прямо впливає на їх гонорар, можемо впевнено зазначити: адвокат, який посприяв вирішенню спору мирним шляхом, завжди відчуває гордість та певну перемогу.
У більшості випадків аліменти пов'язані з розлученням батьків, тому дитину необхідно підготувати до таких змін, для чого доречно було б залучити дитячого психолога. А що ми маємо на практиці? — «Перетягування канату» між батьками, заборони спілкування з дитиною, створення негативного враження про іншого з батьків тощо.
Чим має закінчитися суд
Є декілька варіантів завершення судового розгляду справи: суд приймає рішення про задоволення позову (повністю або частково) і стягує аліменти у твердій сумі або у частці від доходу платника аліментів. Окрім того, суд може залишити позов без розгляду (у випадках, передбачених нормами Цивільного процесуального кодексу України) або постановити ухвалу про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами.
Після набрання рішенням законної сили суд видає стягувачу (позивачу) виконавчий лист. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчими документами і можуть бути виконані в примусовому порядку відповідними органами (особами). Примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Порада. Навіть у такій, здавалося б, простій справі, як стягнення аліментів, є багато нюансів і «підводних течій»: зміна судової практики, періодична зміна мінімального розміру аліментів тощо. Участь адвоката у такій справі з самого початку (зі стадії збору доказів) допоможе досягти бажаного результату і захисти права та інтереси дитини. Без порад юриста буде складно визначити вид стягнення аліментів: у твердій сумі чи в частині від доходу платника, а також прорахувати на майбутнє, як забезпечити реальне виконання рішення про сплату аліментів.
Головні міфи, пов'язані з аліментами
1. На аліменти можна подати лише після розірвання шлюбу
Факт укладення шлюбу між батьками та момент розірвання укладеного шлюбу на стягнення аліментів не впливають. Заявити вимогу про стягнення аліментів можна відразу з поданням позову про розірвання шлюбу, проте, на нашу думку, ці процеси варто відокремлювати.
2. Батько не працює офіційно/не має нічого у власності, тому я не зможу отримати аліменти
Це досить поширене хибне твердження, адже нормами Сімейного кодексу України встановлено два мінімуми, з якими пов'язаний розмір аліментів: гарантований (з 1 липня 2021 р. це 1006,5–1255 грн) та рекомендований (2013–2510 грн). У будь-якому випадку заборгованість зі сплати аліментів буде збільшуватися зі спливом часу, і стягувач має право стягнути пеню (у розмірі, не більшому від розміру боргу). У разі, якщо платник аліментів не працює, розмір аліментів буде розраховано, виходячи з середньої заробітної плати працівника у певній місцевості.
3. Батько не сплачує аліменти, тому я позбавлю його батьківських прав
Хибне твердження, адже несплата аліментів — це один з багатьох чинників, які беруться судом до уваги, проте не вирішальний. Нормами законодавства передбачено відповідальність за несплату аліментів, проте це не позбавлення батьківських прав. Згідно зі ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
4. Батько не сплачує аліменти, тож йому мають заборонити виїжджати за кордон
З 2018 р. введене право виконавця встановити тимчасові обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання. Вказані обмеження можуть бути застосовані до боржника у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів понад 4 місяці.
5. Я не хочу стягувати аліменти, бо коли дитина виросте, батько буде стягувати аліменти з неї
Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. При цьому нормами Сімейного кодексу України передбачено, що дитина може бути звільнена судом від цього обов'язку, якщо буде встановлено, що батько чи мати ухилялися від виконання своїх обов'язків, не сплачували аліменти і мали непогашену заборгованість більше 3 років (ця норма ст. 204 СК України введена у липні 2018 р.). Враховуючи викладене, вважаємо, що не зовсім логічно позбавляти дитину права на утримання лише з цих міркувань.
6. Я відкрию картку дитині і буду перераховувати кошти їй
Так робити не можна: стягувачем аліментів є той з батьків, з ким проживає дитина. Якщо відкрито виконавче провадження, аліменти необхідно сплачувати на рахунок Державної виконавчої служби. Більше того, якщо в призначенні платежу, який здійснюється на користь стягувача (на рахунок стягувача), не вказано, що це аліменти, в подальшому довести виконавцю факт сплати саме аліментів дуже складно.