03.04.2017 Президенту України був переданий на підпис проект закону №2302а-д від 28.04.2016 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах (далі – Законопроект), який впроваджує механізм витіснення міноритаріїв (squeeze-out) та їх право на викуп їх акцій (sell-out).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Поки що врегулювання права на squeeze-out та sell-out в національному законодавстві відсутнє. В пояснювальній записці до Законопроекту вказано, що необхідність імплементації цих норм передбачена директивою 2004/25/ЄС Європейського парламенту та Ради. Загалом норми Законопроекту цілком віддзеркалюють положення цієї директиви, крім деяких положень, імплементація яких була залишена на розсуд національних законодавців (наприклад, перерахунок коштів від мажоритарного акціонера до міноритаріїв).
Зокрема, Законопроектом пропонується доповнити Закон України «Про акціонерні товариства» ст. 652 (щодо squeeze-out) та 653 (щодо sell-out). Для впровадження цих механізмів вводяться такі поняття, як домінуючий контрольний пакет акцій (95 і більше відсотків простих акцій), значний контрольний пакет акцій (75 і більше відсотків), рахунок умовного зберігання (ескроу) та, власне, самі механізмами squeeze-out та sell-out.
Витіснення міноритарних акціонерів (squeeze-out)
У контексті витіснення міноритарних акціонерів (squeeze-out), за приписами Законопроекту, акціонеру, що стає власником 95% акцій товариства (домінуючий акціонер), надається право вимагати від міноритарних акціонерів продати належні їм акції. Процедура передбачає, що домінуючий акціонер має право надіслати товариству публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій у всіх інших власників акцій товариства разом з копією договору, укладеного з банківською установою, у якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу).
Ціна обов'язкового продажу акцій визначається через найвищу ціну, сплачену за акції цього товариства прямо або опосередковано через іншу юридичну особу. Крім того, до уваги може братися ринкова вартість акцій, визначена суб'єктом оціночної діяльності. Врешті-решт, домінуючий акціонер сплачує міноритаріям ціну акцій шляхом перерахування грошей банківській установі, у якій ним відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є міноритарії.
Однак примусовий викуп акцій у міноритаріїв – це право, а не обов’язок мажоритарія. Тобто домінуючий акціонер може не скористатися цим правом, і тоді міноритарні акціонери матимуть можливість використати механізм sell-out.
Право міноритаріїв на викуп їх акцій (sell-out)
Одночасно міноритарним акціонерам надається право вимагати від акціонера-власника 95% акцій товариства обов'язкового придбання за справедливою ціною їх акцій (sell-out). Подання такої вимоги стає можливим після набуття мажоритарієм права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (95 і більше відсотків). У такому разі особа, яка є власником домінуючого контрольного пакету акцій, зобов’язана придбати акції, що належать міноритаріям.
Міноритарій, який має намір реалізувати право на sell-out, подає товариству письмову вимогу про обов’язкове придбання акцій. Ціна обов’язкового придбання визначається за тією ж процедурою, що і для витіснення міноритарних акціонерів (squeeze-out). Зрештою, власник домінуючого контрольного пакету акцій має здійснити переказ коштів на банківський рахунок, зазначений у письмовій вимозі міноритарія.
Законопроектом пропонується доповнити Закон «Про акціонерні товариства» ст. 651 щодо придбання акцій публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакету (більше 50%) акцій або значного контрольного пакету акцій (більше 75%); та ст. 654, яка передбачатиме наслідки недотримання вимог щодо виконання обов’язків власником контрольного пакету акцій (50% і більше), або значного контрольного пакету акцій (75% і більше), або пакету у розмірі 95% і більше акцій товариства.
Перспективи впровадження
Впровадження механізмів squeeze-out та sell-out у національне законодавство дозволить закріпити баланс інтересів мажоритарних та міноритарних акціонерів, зробивши управління товариством ефективнішим та гнучкішим у вирішенні корпоративних конфліктів.
Зокрема, норми Законопроекту дозволяють міноритаріям продати за найвищою із трьох запропонованих ціною акції, які не дають їх власникам можливості впливати на діяльність товариства. Згідно з нинішньою редакцією Закону «Про акціонерні товариства», для впливу на діяльність товариства потрібно володіти щонайменше 10% акцій (крім випадків включення пропозицій до порядку денного загальних зборів, проведення кумулятивного голосування). Тому після концентрації у мажоритарних акціонерів такого пакету акцій від міноритаріїв мало що залежить (більшість питань вирішуються простою більшістю голосів, тобто 50 % + 1 голос).
Розробники Законопроекту аргументують законодавчі новели тим, що найменш захищені верстви населення, які в процесі приватизації набули права власності на цінні папери акціонерних товариств, як правило, володіють дрібними пакетами акцій, а тому не завжди мають можливість користуватись правами, які надають цінні папери. До того ж, у випадку продажу компанії інвестор, як правило, зацікавлений придбати 100% її акцій. Поряд з цим, ліквідність акцій міноритаріїв окремо від домінуючого контрольного пакету буде мінімальною. Разом з тим, механізм sell-out надає можливість міноритаріям продати належні їм акції за ринковою вартістю.
Крім того, вказані механізми можуть слугувати виходом із ситуацій, пов’язаних із зловживанням корпоративними правами. Зокрема, чинна редакція ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що власник контрольного пакету акцій (більше 50%) зобов’язаний запропонувати викуп акцій, проте міноритарії можуть не погодитися їх продати. Натомість за нормами Законопроекту міноритарії зобов’язані продати свої акції.
У той же час, у великих акціонерних товариствах навіть 1% акцій може приносити значний дохід акціонеру, і позбавлення корпоративних прав може розглядатися ним як позбавлення права власності. Обійшовши стороною цивілістичну дискусію щодо права власності на зобов’язальні майнові права, варто зазначити, що Федеральний конституційний суд Німеччини у справі щодо витіснення міноритаріїв в Moto Meter AG (23.08.2000) наголосив, що такі дії не порушують право власності, гарантоване конституцією, і відповідають їй, поки інтереси міноритаріїв дотримані шляхом оплати справедливої ціни за їх акції.
Подібна до squeeze-out норма вже міститься у Цивільному Кодексі України (ст. 365). Зокрема, якщо частка у спільному майні є незначною, та з дотриманням кількох інших умов суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Таким чином, законодавець розглядає право власності як пружину, яка намагається вирівнятися на всю свою довжину (принцип еластичності), для ефективнішої реалізації своїх прав основним власником.
Зрештою, навіть якщо норми даного Законопроекту матимуть практичні вади, загальний напрямок для вирішення проблеми обрано правильно. Механізми squeeze-out та sell-out є вигідними як для міноритарних, так і для мажоритарних акціонерів, які більше не бажають перебувати у вимушеному союзі з різних причин.
Ця конструкція активно використовується у корпоративному праві багатьох країн. Наприклад, у Австрії, Угорщині, Польщі, США, Великій Британії поріг застосування squeeze-out та sell-out складає 90% голосуючих акцій товариства, а у Люксембурзі, Франції, Німеччині, Італії, та Словаччині – 95%. Усе це свідчить про те, що в механізмі squeeze-out та sell-out ми маємо дещо важливе та життєздатне.