07 вересня 2022, 10:29

Особливості практики у справах НАБУ

Семен Ханін
Семен Ханін «АМБЕР, ЮК» керуючий партнер, адвокат, к.е.н., заслужений юрист України, член Правління ААУ

Ви маєте намір розпочати практику у справах, підслідних НАБУ? У такому разі перед початком вам потрібно знати наступне:


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


1) Проведення обшуку за коротким текстом ухвали без адвоката.

2) До невідкладного обшуку автомобіля, коли особу вже затримано.

3) Незаконного копіювання ноутбука затриманого.

4) До повідомлення особи про підозру без посилання на жодний доказ.

5) До запобіжного заходу тримання під вартою з альтернативою застави у 100 мільйонів гривень, обґрунтовуючи суму застави наявною у підозрюваного дорогою нерухомістю.

6) Телебачення покаже нарізки з ще нерозсекречених НСРД та ОРД, й нічого за це нікому не буде.  

7) Те, що на звернення до детектива за призначенням експертиз та допитом свідків отримаєте відмову з обґрунтуванням, що це може зашкодити досудовому слідству.

8) Оскаржити відмову до слідчого судді вам не вдасться.

Ви почуєте про шкоду досудовому слідству та багато нових слів про «стандарт обґрунтованої підозри», «стандарт розумної підозри», «стандарт достатніх підстав (доказів)», «поза розумним сумнівом» та «стандарт доказування обґрунтованої ймовірності». Не шукайте цих слів у КПК, особливо під час спроби скасувати повідомлення про підозру. Їх там немає. Їх тягнуть з численних рішень ЄСПЛ, не розуміючи, про що йдеться. Рішення ЄСПЛ, на які ПОМИЛКОВО посилатиметься слідчий суддя, стосуються порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 § 1 Конвенції – арешту або затримання особи. До чого тут скасування повідомлення про підозру? В рішеннях про порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 § 1 Конвенції, що стосуються арешту або затримання особи, ЄСПЛ наголошував, що обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Але ніде й ніколи у жодному рішенні ЄСПЛ не давав вказівок національним судам, яким стандартом доведення (або стандартом переконання) вони мають керуватися при винесенні своїх рішень. Це внутрішній стандарт суду, за яким він оцінює докази, надані сторонами під час розгляду справи. З цього, однак, не випливає, що суди країн-учасниць мають керуватися тими ж правилами. Трактувати практику ЄСПЛ навпаки на користь держави – це є грубе спотворення такої практики. Наприклад, справа ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011. Слідчий суддя цитуватиме тільки вирване з контексту речення: «Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Але звернімося до п. 175 рішення. «Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри». Йдеться про затримання особи. ЄСПЛ наголошує на необхідності обґрунтованих підстав затримання особи. А слідчий суддя цитує тільки частину абзацу, змінюючи його зміст, та ще й цитує з зовсім іншого приводу – щодо скасування повідомлення про підозру!

9) Вам також повідомлять, що слідчий суддя не повинен перевіряти докази на допустимість та належність. Що можливо пересвідчитись в обґрунтованості підозри тільки за наявності повідомлення про підозру. Що кримінальне провадження має виняткову складність, тому що «активність та ефективність захисту підозрюваного».

10) Ви дізнаєтесь, що повідомлення про завершення досудового розслідування збільшує вірогідність переховування внаслідок усвідомлення неминучої відповідальності за вчинений злочин, та таке висловлювання слідчого судді не є доказом його упередженості, якщо, зрозуміло, заявите відвід.

11) Що обов’язок утримуватися від спілкування з невідомими підозрюваному особами, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, не є належною підставою для роз’яснення судового рішення, оскільки не свідчить про наявність перешкод для виконання цієї ухвали. Також не є підставою для роз’яснення рішення посилання слідчого судді на рішення ЄСПЛ, якого взагалі не існує.

12) Що ухвала про відмову у скасуванні повідомлення про підозру оскарженню не підлягає. Що позиція сторони захисту, виходячи з її виключної абсурдності, свідчить про зловживання правом на захист. Я процитую вам навіть абзац з однієї ухвали. Відчуйте. «При оцінці можливості застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші, більш м’які запобіжні заходи, ніж застава, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м’якого запобіжного заходу обов’язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов’язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За 3 роки ми отримали з апеляційної палати ВАКС два принципові висновки:

Із змісту ухвали Апеляційної палати ВАКС у справі 991/1960/22, якою скасовано ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Так, в ухвалі зазначено наступне:

1) Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не здійснив перевірку жодного документа, який мав би підтверджувати достатність доказів для повідомлення про підозру, свідчать про неповноту судового розгляду та заслуговують на увагу.

2) Системний аналіз положень ст.ст. 276–278 КПК України вказує на те, що у випадку розгляду скарги на рішення органу досудового розслідування про підозру слідчий суддя має з'ясувати питання не лише виконання останнім положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та її змісту, але й наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри такої особи.

3) Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому, зважаючи на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, орган досудового розслідування мав довести наявність підстав для повідомлення особі про підозру та надати суду відповідні докази, а слідчий суддя, у свою чергу, мав їх перевірити.

Зі змісту ухвали Апеляційної палати ВАКСУ (справа 991/8424/21, провадження 11-сс/991/23/22) від 12.01.2022 вбачається, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть з урахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення порядку збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.  

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати