Прийняття Закону та огляд його положень
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проведення земельної реформи в Україні не обмежується зняттям мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення та запровадженням ринку землі. У її ході також було прийнято низку менш популярних, але не менш важливих законодавчих актів. Одним з таких є Закон України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2020 р., введення в дію якого відбудеться з 1 січня 2021 р.
Вказаний Закон є невід’ємною передумовою запуску і успішного функціонування ринку землі. Зокрема, ним визначено правові та організаційні засади створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних, спрямованої на забезпечення ефективного прийняття органами державної влади та місцевого самоврядування управлінських рішень, задоволення потреб суспільства в усіх видах географічної інформації, інтегрування у глобальну та європейську інфраструктури геопросторових даних.
У Законі вказано, що національна інфраструктура геопросторових даних — це взаємопов’язана сукупність організаційної структури, технічних і програмних засобів, базових та тематичних наборів геопросторових даних, метаданих, сервісів, технічних регламентів, стандартів, технічних специфікацій, необхідних для виробництва, оновлення, обробки, зберігання, оприлюднення, використання геопросторових даних та метаданих, іншої діяльності з такими даними. Геопросторовими даними, у свою чергу, є сукупність даних про геопросторовий об’єкт, який характеризується певним місцезнаходженням на Землі і визначеними у встановленій системі просторово-часовими координатами.
Іншими словами, національна інфраструктура геопросторових даних є комплексною системою, яка на базі єдиної геодезичної та картографічної основ об’єднує інформаційні шари з важливими просторовими даними.
Базовими геопросторовими даними є відомості про:
- системи відліку координат і висот;
- державний кордон України;
- адміністративно-територіальні одиниці, в т.ч. їх межі;
- територіальні громади, в т.ч. межі їх територій;
- гідрографічні об’єкти та гідротехнічні споруди;
- населені пункти, в т.ч. їх вулично-дорожню мережу;
- будівлі та споруди;
- автомобільні дороги;
- залізниці;
- інженерні комунікації;
- аеропорти, морські та річкові порти;
- земний покрив та ґрунти;
- земельні ділянки;
- реєстри вулиць та адреси об’єктів;
- географічні назви;
- цифрову модель рельєфу;
- ортофотоплани.
Закон має 4 основні напрями регулювання:
- встановлює правові основи діяльності зі створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних;
- забезпечує міжгалузеву інтеграцію геопросторових даних та даних кадастрів;
- формує сучасну систему забезпечення потреб суспільства у всіх видах географічної інформації;
- забезпечує відкриття у мережі Інтернет геопросторових даних та метаданих, які створюються у публічному секторі та підприємствами-монополістами.
Тобто Законом передбачено вільний та безперешкодний доступ до усіх даних Державного земельного кадастру, в т.ч. всіх відомостей про земельні ділянки та обмеження у їх використанні.
Крім того, Законом доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення ст. 51-4 «Порушення прав на геопросторові та метадані», якою передбачено відповідальність за незаконне привласнення геопросторових даних та метаданих, їх втрату або несанкціоноване знищення, а також порушення порядку створення і використання геопросторових даних та метаданих.
Переваги Закону
Наразі в Україні сформувалася така ситуація, що різні геопросторові дані створюються та адмініструються різними суб’єктами: органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими визначеними суб’єктами господарювання. За таких обставин непоодинокими є випадки, коли різні суб’єкти виконують одну й ту саму роботу зі створення та адміністрування геопросторових даних, що має наслідком витрачання зайвих бюджетних коштів. Крім того, з огляду на специфіку діяльності певних суб’єктів, дуже часто доступ до таких даних обмежений.
Ухвалений Закон «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» дасть можливість уніфікувати дані, які містяться у різних існуючих кадастрах. Це матиме наслідком закріплення правових основ та принципів функціонування національної інфраструктури геопросторових даних, що в подальшому унеможливить дублювання повноважень щодо створення та адміністрування геопросторових даних та суттєво зекономить бюджетні кошти.
Закон також передбачає безоплатний доступ до геопросторових даних та метаданих для всіх користувачів. Забезпечення широкого та зручного доступу до цієї інформації через єдиний геопортал дозволить багатьом галузям економіки і державним установам підвищити ефективність роботи, знизивши витрати на пошук даних. Зокрема, відкритий та безперешкодний доступ до геопросторових даних істотно спростить здійснення операцій у сфері нерухомості, оскільки сторони матимуть можливість мобільно та оперативно отримати повну інформацію про об’єкт такої операції. Це запобігатиме випадкам рейдерства або іншим маніпуляціям з нерухомістю, як, наприклад, відчуження або передача в іпотеку неіснуючих земельних ділянок. Більше того, це сприятиме покращенню інвестиційного клімату України.
Розпорядник данних
Доступ користувачів до геопросторових даних та метаданих забезпечуватиметься через національний геопортал — офіційний веб-сайт національної інфраструктури геопросторових даних, розпорядником якого стане Державна служба геології, картографії та кадастру (далі — Держгеокадастр). Тобто на сьогодні розпорядником геопросторових даних є Держгеокадастр.
Втім, у ході проведення земельної реформи було прийнято акти, які передбачають істотне скорочення повноважень Держгеокадастру. Зокрема, Верховною Радою України у першому читанні прийнятий законопроект № 2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким передбачено передачу функцій контролю за використанням та охороною земель на місцях. Так, у ст. 15-1 Земельного кодексу України визначено, що Держгеокадастр здійснює розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом.
Указом Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» Кабінету міністрів України запропоновано активізувати діяльність з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність. На виконання цього указу Кабінетом міністрів України було прийнято постанову від 16 листопада 2020 р. № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», якою Держгеокадастру доручено забезпечити передачу з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України.
Крім того, 16 листопада 2020 р. Кабінет міністрів України прийняв постанову № 1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», якою постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Держгеокадастру та утворити відповідні структурні підрозділи в самому Держгеокадастрі. Таким чином, на даному етапі Держгеокадастр перебуває на етапі перетворення на сервісний орган, що спеціалізується на веденні та наповненні геопросторових даних.
Питання до Закону
Незважаючи на зовнішню позитивність Закону та створення сучасної системи геопросторових даних, існують ризики виникнення низки проблем під час йогореалізації. Зокрема, наразі досить гостро постає проблема неспівпадіння інформації, яка міститься у різних кадастрах. Проблемою є й те, що у Державний земельний кадастр внесені відомості далеко не про всі земельні ділянки, і навіть ті, що внесені, дуже часто є неактуалізованими та застарілими.
Разом з тим, крім Державного земельного кадастру, наразі існують також Державний містобудівний кадастр та Державний лісовий кадастр, відомості з яких також підлягають уніфікації. Цю проблему може бути вирішено шляхом здійснення загальної інвентаризації геопросторових об’єктів та актуалізації даних. На даний момент голова Держгеокадастру заявив, що якщо вказану проблему належним чином не усунути під час наповнення геопросторових даних, це в подальшому може вплинути на повноту і достовірність геопросторових даних.
Із запровадженням Закону на Кабінет міністрів України покладено завдання розробити та реалізувати порядок функціонування національної інфраструктури геопросторових даних. На даний момент Радою з питань національної інфраструктури геопросторових даних, яка є консультативно-дорадчим органом Кабінету міністрів України, схвалено план створення та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних, а також прийнято за основну положення проєкту порядку функціонування національної інфраструктури геопросторових даних. Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру було доручено направити зазначений проєкт на погодження до центральних органів виконавчої влади та забезпечити його оприлюднення для подальшого громадського обговорення.
Висновок
Отже, прийняття Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» є дуже важливою складовою повноцінного запуску прозорої земельної реформи, оскільки він дає можливість об’єднати інформацію про різні геопросторові об’єкти (об’єкти інфраструктури, мережі комунікацій, земельні ділянки) в одному місці, систематизувати її, розмістити у відкритому доступі та отримувати якісну аналітику. Це, у свою чергу, має на меті підвищити інвестиційну привабливість України та її інтегрування в глобальну європейську інфраструктуру геопросторових даних, а також забезпечити розвиток ринку сучасної геоінформаційної продукції і геоінформаційних послуг відповідно до європейських стандартів.
Водночас, з огляду на сьогоденну ситуацію з систематизацією геопросторових даних в Україні, безспірно, виникатимуть численні проблеми під час реалізації згаданого Закону, які буде необхідно оперативно та ефективно вирішувати. Саме для цього має бути розроблено і прийнято відповідні підзаконні нормативно-правові акти, зокрема порядок функціонування національної інфраструктури геопросторових даних. На даний момент така підзаконна нормативно-правова база не прийнята і перебуває на стадії розробки та погодження.