02 червня 2022, 18:19

Розблокувати експорт зерна з України – місія нездійсненна. Які труднощі та наслідки в перспективі?

Наталія Іверук
Наталія Іверук «Everlegal» юрист

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що станом на кінець травня 2022 року у портах України заблоковано майже 22 млн т зерна. Це набагато більше, ніж потрібно країні для внутрішнього споживання, а відтак надлишок зернових за звичних умов відправляли на експорт. Так, до вторгнення російської федерації на територію України експорт зернових з України становив близько 5 млн т щомісячно та 50 млн т щорічно. Іноді цей показник взагалі сягав 65 млн т. За обсягами експорту наша країна входила до п’ятірки найбільших експортерів зернових у світі, ми експортували ¾ від того, що виробляли, оскільки внутрішнє споживання зернових становило всього 20–25%. Україна постачала 12% світового експорту пшениці, понад 15–20% ячменю і понад 50% соняшникової олії. Для прикладу, це 28% потреб Індонезії та 21% Бангладеша.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


До початку війни основний зерновий потік на експорт проходив через морські порти Миколаєва, Одеси та Чорноморська. Морем у 2021 році Україна експортувала 49,5 млн т зернових із 51,2 млн т. На перевезення суходолом (залізничним транспортом чи автотранспортом) припадало не більше 2–5% загального обсягу.

Однак повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України зумовило блокування експорту зерна через закриті морські шляхи, мінування підступів до портів та домінування російського флоту в Чорному морі. Так, з лютого не працюють порти Одеси та Одеської області (порт «Південний»), Чорноморська, Білгород-Дністровського, Миколаєва (порт «Ольвія»). Порти Херсона, Маріуполя, Бердянська та Скадовська захоплені окупантами. Як повідомляє видання The Guardian, щонайменше 100 суден зараз заблоковані в портах Чорного моря.

Розблокувати експорт зерна з України здається місією нездійсненною. Які ж труднощі пов’язані з цим та які наслідки загрожують нашій державі й усьому світові в  перспективі?

По-перше, до вторгнення російської федерації на територію України щомісячний експорт зернових з України забезпечував стабільне надходження валютної виручки. Як повідомляє Комітет з питань аграрної та земельної політики, за підсумками 2021 року експорт зерна з України склав 51,2 млн т на суму $12,5 млрд, що практично збігається з відвантаженнями в 2020 році в натуральному вираженні, але на 31% перебільшує в грошовому.

Після місяця війни, у березні 2022 року, експорт становив, за інформацією з різних джерел, від 200 до 370 тисяч т зернових, а у квітні, коли міжнародні партнери об’єднали зусилля для того, аби все-таки забезпечити вивезення бодай якоїсь частини зернових з України, – 1 млн т. Таким чином, Україна спроможна експортувати не більше 20% довоєнних показників. За даними експертів, це спричиняє втрати економіки на суму, більшу ніж $170 млн щодня. За деякими підрахунками, припинення експорту українського зерна призведе до втрати 50% усіх валютних надходжень до нашої країни. Якщо взяти в абсолютних цифрах, це від $21 до $27 млрд.

Зазначене, в свою чергу, спричинить недоотримання коштів аграріями та банкрутство сільськогосподарських підприємств, а також призведе до збільшення ризиків для економічного відтворення виробничого циклу наступного року.

По-друге, наслідки злочинів, які спричинили російські загарбники, аграрний сектор відчуватиме вже в липні, коли зібраний врожай не буде де зберігати, оскільки сховища досі заповнені минулорічним зерном.

За словами першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, на складах в Україні лишається майже 15 млн т кукурудзи, при цьому наше внутрішнє довоєнне споживання (з населенням у 40 млн осіб, з повноцінною переробкою) не перевищувало 8 млн т. Тобто зараз маємо запаси кукурудзи на майже дворічне споживання. Разом з тим у цьому сезоні наші аграрії вже засіяли кукурудзою 3,7 млн га, і за найбільш песимістичного прогнозування ми отримаємо ще щонайменше 20 млн т. Таким чином, ми вже маємо залишки на 2 роки і ще зберемо на 2,5 року.

Аналогічна ситуація з соняшником. На залишках зараз в Україні 7 млн т, наше річне споживання – 1 млн т. Тобто в Україні нині зберігається семирічний запас і, враховуючи посівні площі, планується отримати ще мінімум 10 млн т соняшника.

Чимало світових лідерів неодноразово закликали російську федерацію розблокувати українські порти, через які йшло понад 90% українського експорту, та надати змогу вивезти зернові. Разом з тим, оскільки домовитися із країною-агресором не вдалося, країни-члени Європейського Союзу досягли домовленостей щодо диверсифікації експортних шляхів з України, які полягали в тому, щоб для вивезення зернових поєднати максимум можливостей залізничного і автомобільного транспорту, річкових портів України та морських портів інших країн. Укрзалізниця заявила про готовність терміново організувати доставку сільськогосподарської продукції залізничним транспортом до кордонів з Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею. Однак налагодження нової логістики потребує часу і додаткових коштів (експерти стверджують, що вартість нової логістики зросла в 4 рази), і навіть там, де її вдається встановити, можливості перевезення українського зерна є обмеженими (максимум 600 тисяч т зерна щомісячно).

Так, залізничними шляхами курсують не лише зерновози, а й інші вантажі, та здійснюються пасажирські перевезення, а відтак щодобове відправлення зерна зменшується ледь не удвічі.

Окрім цього, оскільки ширина залізничних колій у Європі є вужчою, аніж в Україні, зерно доводиться перевантажувати та доставляти до портів і логістичних хабів. З огляду на це біля кордонів на залізниці утворились величезні скупчення вагонів через дефіцит рухомого складу, в тому числі зерновозів, утворений у зв’язку з неможливістю порушити порядок відповідної процедури європейськими компаніями. Зазвичай зерно контрактується на кілька місяців наперед, і європейські компанії не можуть надати рухомий склад, оскільки виконують умови попередніх контрактів. Отже, сільськогосподарські виробники вимушені самостійно шукати, чим та як доставити зерно до пункту призначення.

Тож сховища заповнені минулорічним врожаєм, а цьогорічний врожай зберігати буде ніде, оскільки в Україні просто не вистачить елеваторів для зберігання такої кількості зерна. Результатом цього стануть гори зерна, які просто зіпсуються, в той час коли ВПП ООН і весь світ борються з і без того катастрофічною глобальною продовольчою кризою.

По-третє, експерти вже давно б’ють на сполох, мовляв, така ситуація загрожує продовольчій безпеці не лише України, а й світу. Світ перебуває на межі продовольчого колапсу, а країна-агресор створює штучний голод, щодня заявляють світові лідери.

Очікується, що український ринок буде повністю забезпечений продовольством (можливо, за винятком тимчасово окупованих територій), але наша держава не зможе постачати зернові за укладеними раніше контрактами, зокрема до країн Північної Африки та Близького Сходу, які першими опиняться під загрозою голоду. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, майже половина із 54 країн Африки залежить від імпорту пшениці з росії та України. За даними Всесвітньої продовольчої програми ООН, на початку 2022 року від гострого голоду на планеті потерпало 276 мільйонів людей. Якщо війна в Україні триватиме, це число може збільшитися ще на 47 мільйонів.

При цьому продовольча криза внаслідок війни в Україні, за оцінками міжнародної організації Deutsche Welthungerhilfe, призведе до масового переміщення біженців з бідних країн, тобто матиме наслідки у вигляді нової масштабної хвилі міграції.

Якщо голоду й вдасться уникнути, то світу загрожує продовольча інфляція, іншими словами, ціни на продукти істотно зростуть. Так, у березні світові ціни на продовольство зросли майже на 12,6%. Блокування зернових в українських портах вже зумовило інтенсивне підвищення світових цін на пшеницю, а відтак – і на продукти харчування. Наприклад, у Лівані від початку війни в Україні ціни на хліб зросли на 70 %, оскільки близько 60 % пшениці ця країна закуповувала саме в нас. Окрім цього, зменшиться доступ до продуктів харчування у країнах – імпортерах України: в світі вже відчувається дефіцит соняшникової олії та зерна, і кожна країна намагається долати цю проблему самостійно. Так, урядам країн-експортерів продовольчих товарів доводиться скорочувати експорт тієї чи іншої агропродукції зі своїх країн, щоб утримати внутрішні ціни від вибухового зростання та захистити власних споживачів.

Маю надію, що українській владі разом зі світовими лідерами та міжнародними організаціями вдасться знайти способи, аби уникнути продовольчого колапсу та забезпечити продовольчу безпеку в світі.  

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати