Проведення земельної та аграрної реформ в Україні зумовили формування ринку земель, що супроводжувався та супроводжується донині змінами до земельного та аграрного законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до положень ст. 13 Конституції України «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». Разом з тим, згідно з положеннями ст. 14 Конституції України «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».
Наведені положення Основного Закону вказують на те, що земля є найціннішим багатством України та перебуває під особливим захистом держави. У сільському господарстві вона є основним засобом виробництва, основою для його розвитку. Від ефективності її використання значною мірою залежить як рівень розвитку національної економіки, так і розвиток сільського господарства в цілому.
Мета цієї статті полягає в дослідженні поняття ринку земель сільськогосподарського призначення та його існування в Україні. Наразі законодавча база, яка регулює зазначені відносини, не є досконалою та потребує змін. Разом з тим, законопроекти, якими пропонується внесення змін, визначення ринку земель сільськогосподарського призначення не дають, а лише спрямовані на створення спрощених механізмів відчуження земель сільськогосподарського призначення.