Саме держава визначає правила, за якими доводиться працювати бізнесу. А вони можуть як стимулювати суб’єктів господарювання, так і створювати для них суттєві перешкоди. На мою думку, бізнесмени – це основа будь-якого суспільства. Природна ж функція будь-якої держави – це створення умов, що сприяють ефективній роботі бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Але, на жаль, українські бізнесмени не відчувають реальної підтримки своєї держави. Чому так сталось та чи є в українських зерновиків реальні шанси отримати нехай не підтримку держави, а хоча б відносну свободу дій і прогнозованість державної політики? Які тенденції аграрної політики і регулювання зернового ринку?
Загалом достатньо перерахувати лише деякі чинники, що особливо впливають на стиль «роботи» української держави, та зокрема, на рішення, що приймаються щодо аграрного ринку:
1) відсутність стратегічного планування;
2) дефіцит бюджету та відсутність «легких» методів його поповнення;
3) багаторічна політична криза, яка змушує «можновладців» працювати не на перспективу (розвиток), а на кон’юнктуру (швидкі та бездумні зміни, спрямовані на здобуття якомога вагомішої популярності в більшості електорату).
Вище перелічені лише деякі чинники, які впливають на стиль прийняття рішень в аграрному секторі в останні роки та загалом на державну політику в цій галузі.
Слід зазначити, що поряд з тим держава активно декларує зовсім інші принципи та засади для прийняття рішень, як мінімум – «на папері». Наприклад, Програма економічних реформ на 2010–2014 роки, затверджена в Україні, зафіксувала проблему низької інвестиційної привабливості аграрного сектору, у тому числі з огляду на непрогнозовану державну політику. Тобто вже 3 роки, як держава намагається вирішити такі завдання, як (деякі цитати з Програми):
– забезпечення прогнозованості регуляторної політики держави;
– удосконалення земельних відносин;
– удосконалення механізмів державної підтримки сільгоспвиробників («виробники вже «стогнуть» від всіх удосконалень…»);
– підвищення ефективності державного управління галуззю.