Про цікавий термін «економічний паспорт українця» йшлося ще у передвиборчій програмі Володимира Зеленського. Передбачав він тоді, що кожен українець, народжений після 1 січня 2021 року, зможе накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних ресурсів. А в подальшому, після досягнення громадянами повноліття, вони зможуть перераховувати кошти на особисті рахунки. Далі були заяви чинного голови виконкому Національної ради реформ України М.Саакашвілі. За його словами, «економічний паспорт українця» означитиме вже дещо інше: «Для держави – це полегшення процесу видобування корисних копалин і можливість для країни забезпечувати себе повністю газом».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
А втім, ще 16 січня 2020 року в ВРУ нардепом від «Слуги народу» Д. Костюком було зареєстровано відповідний законопроект про економічні паспорти. Згідно з Пояснювальною запискою до нього, проект «розроблено з метою врегулювання на законодавчому рівні питання щодо підвищення економічного рівня життя громадян України задля припинення відтоку українців закордон шляхом створення «Фонду майбутнього», на рахунках якого будуть акумулюватися кошти у розмірі 1% від реалізації всіх корисних копалин, видобутих на території України, та які будуть нараховуватись українцям, народженим в Україні після 1 січня 2021 року, та які проживали на території України упродовж 18 років, і виплачуватимуться їм після досягнення ними повноліття».
Тільки законодавці та політики детально не пояснюють, – як всі ці завдання будуть досягнуті. Наприклад, як механізм, який може почати працювати майже за 20 років, допоможе вже зараз врятувати економіку держави та суттєво збільшити видобуток корисних копалин, які дійсно є в Україні.
«Фонд майбутнього», відповідно до законопроекту, буде підпорядковуватися Кабміну та має стати фінансовою установою, що здійснюватиме управління зібраними коштами, які надходитимуть від реалізації всіх корисних копалин. Управляти коштами Фонд зможе виключно шляхом переказів на рахунки «громадян – власників економічного паспорта», які досягли повноліття. Про жодне ефективне використання коштів з їх інвестування не йдеться. Яким буде інфляційний вплив на зібрані у Фонді за 20 років гривні, думаю, пояснювати особливо не треба.
На жаль, це не єдині причини розцінювати «економічні паспорти» виключно як популізм, відірваний від законів держави та економіки.
1. Стаття 13 Конституції України чітко зазначає: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією». Тобто норми законопроекту про те, що «Фонд майбутнього» буде акумулювати кошти від реалізації всіх корисних копалин, видобутих на території України» – є антиконституційними. При цій владі чи при іншій точно знайдуться ті, хто перевірить цю норму на конституційність у КСУ.
2. Ключове питання, яке також виникає – якою саме є вартість корисних копалин, які держава збирається продавати всупереч Конституції? Надра, об’єкти водного фонду, ліси, земля – інвентаризацію їхньої кількості та вартості ніхто не проводив протягом всього періоду незалежності України. Експерти неодноразово заявляли, що це стане проблемою при реалізації земельної реформи – так це і відбулося. Ми стоїмо також на порозі великої приватизації, про яку каже влада. Тож що залишиться у власності держави через 20 років? Навіть прогнозувати важко!
3. Наразі українські користувачі надрами сплачують податок у вигляді рентної плати, яка нараховується не за факт «реалізації» видобутих копалин, а безпосередньо за «видобуток». Отже, те, що намагається сформулювати законодавець, – вносить черговий хаос у систему оподаткування. По-перше, доведеться запровадити новий податок зі ставкою 1% від вартості реалізованих корисних копалин. По-друге, тягар зі сплати податків впаде знову ж таки на кінцевих споживачів видобутих копалин. Наприклад, того ж самого газу. Тобто, фактично, на батьків дітей, яким через 18 років держава обіцяє видати гроші. Це як в старому анекдоті: «Де взяв гроші? – У тумбочці. А хто їх туди поклав? – Я.» І це зараз законодавцем пропонується 1%. Але законопроект містить ст.4, у якій «Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про здійснення додаткової державної підтримки Фонду за рахунок збільшення відсотку від реалізації усіх корисних копалин, видобутих на території України, який буде відраховуватись до Фонду, шляхом внесення пропозицій до Верховної Ради України». При цьому й самі «діти майбутнього» ще зверху сплатять податки. Адже згідно з п.2 ст.5 законопроекту «Виплата, що надає Фонд, у розумінні цього Закону, є безповоротна фінансова допомога». А вона в Україні обкладається податком – 18%.
Отже, якби політики не страждали на популізм, а дійсно прагнули створити працюючий соціальний інструмент у вигляді «економічних паспортів», то логіка дій мала б бути геть інша.
Спочатку державі слід було би провести глобальну інвентаризацію природних копалин та оцінити їхню вартість. За різними підрахунками, їхній потенціал оцінюється від трьох до восьми трильйонів доларів – але то тільки заяви політиків, чиновників та експертних кіл. Наступний крок – це реформа податкового законодавства. І вже завершальна стадія – розробка відповідного законопроекту, але із зовсім іншим інструментарієм Фонду. Ця інституція точно повинна мати можливість ефективного інвестування коштів у низькоризикові фінансові активи з метою нівелювання інфляційного впливу. І головне – необхідно забезпечити гарантії незалежного функціонування Фонду, а не його підпорядкування Уряду. Адже це завжди несе в собі шалені корупційні ризики та спокуси, які, за «доброю традицією вітчизняного чиновництва», за 20 років можуть призвести до того, що Фонд просто спорожніє.