Україна, історично відома як «житниця Європи», є однією з найбільших аграрних держав у Східній Європі, де зосереджено 33% світових чорноземів. Вона має сприятливий клімат і близькість до ключових ринків Європи, а отже, давно є центром експорту сільськогосподарської продукції з величезними можливостями переробки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За даними Міністерства аграрної політики, до війни, в 2021 році, валовий внутрішній продукт українського аграрного сектору становив понад 10% від загального ВВП країни, а вартість експорту сільськогосподарської продукції — близько 22 млрд доларів США. Україна впевнено претендувала на статус одного із найбільших гарантів світової продовольчої безпеки.
Водночас у надзвичайно складному 2022 році аграрний сектор також залишився локомотивом української економіки, забезпечивши 35% від усього експорту, а інвестиційний потенціал аграрного сектору становить щонайменше 34 млрд доларів, за словами прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля, які він озвучив під час відкриття V Українсько-німецького економічного форуму.
Ба більше, відповідно до даних соціологічних досліджень, навіть під час війни інвестиції в землю сільськогосподарського призначення вважають надійними понад 16% інвесторів, адже ціни на неї ще не зросли до 70%, як це планується після 1 січня 2024 року. Такий актив, на думку багатьох експертів, найменш податливий до кризи дає прибуток від 8% річних.
Отже, в глобальному сенсі перевагами інвестицій в український агросектор є:
— Великий аграрний потенціал: Україна має один із найбільших земельних ресурсів у Європі. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить близько 42 млн га (дані надано без врахування тимчасово окупованих територій). Це створює великі можливості для розвитку різних галузей агробізнесу.
— Експортний потенціал: Україна є одним із найбільших світових експортерів зерна, соняшникової олії, олійних культур та інших сільськогосподарських продуктів. Навіть у воєнному 2022 році Україна експортувала агропродовольства на суму 23,6 млрд доларів США, що лише на 15% менше рекорду 2021 року.
— Інноваційний потенціал: використання сучасних сільськогосподарських технологій, таких як сільськогосподарська автоматика, прецизійне землеробство, розвиток біотехнологій, вирощування органічної продукції, створення енергоефективних та екологічно чистих рішень у виробництві приваблюють інвесторів, які бачать можливість отримати високу врожайність і дохідність із кожного гектара сільськогосподарських угідь.
— Підтримка уряду: Уряд України активно підтримує аграрний сектор та залучення інвестицій, зокрема, активно запроваджуються спільні з міжнародними фінансовими організаціями плани післявоєнної відбудови України, провадиться активна робота щодо залучення інвестицій через державні інституції — Урядовий офіс із залучення та підтримки інвестицій, Міністерство закордонних справ.
Законодавча влада також не залишається осторонь у питаннях покращення залучення інвестицій у аграрний сектор. У січні 2023 року Верховна Рада України прийняла за основу законопроєкти №8298 та №8299 (зміни до ПКУ та МКУ) щодо додаткової підтримки бізнесу під час воєнного стану.
Проєкти передбачають звільнення від оподаткування платників ЄП 4 групи на період з 1 березня 2022-го до 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, за земельні ділянки, що розташовані на територіях, де ведуться/велися бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, а також які визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Крім того, у травні 2023 року Верховна Рада України зареєструвала проєкт Закону №9266 «Про електронні аграрні розписки», основною метою якого є запровадження нового фінансового інструменту для кредитування сільськогосподарського виробництва. Законопроєктом пропонується врегулювати електронні аграрні розписки як неемісійні цінні папери в електронній формі. Водночас законопроєкт не скасовує дію Закону України «Про аграрні розписки», а запроваджує поряд із традиційними паперовими розписками новий фінансовий інструмент кредитування.
Такі переваги агросектору в Україні та розуміння його потенціалу в глобальному значенні забезпечують стійкий інтерес інвесторів до цієї сфери економіки.
Однак поряд із перевагами потенційних інвесторів лякають також і локальні проблеми інвестування в агросектор, характерні як для регіону, так і для воєнного стану. Серед основних проблем можна виділити такі:
1. Недостатня правова охорона прав інвесторів в аграрному секторі. Несприятливе інвестиційне середовище, нестабільність законодавства та низький рівень захисту прав власності викликають великий ризик для інвесторів. Брак прозорих і недубльованих правових механізмів, недосконалість української судової системи та корупція створюють перешкоди для приваблення іноземних інвесторів і зменшують інтерес внутрішніх інвесторів.
2. Застаріла інфраструктура і технологічне устаткування. Багато аграрних підприємств в Україні стикаються з проблемами старіння та застарілості інфраструктури, а також відсутності необхідного технологічного устаткування. Відсутність сучасних систем зрошення, відводу води, сховищ, доріг та інших інфраструктурних об’єктів ускладнює розвиток аграрного сектору та знижує його конкурентоспроможність.
3. Відсутність доступу до фінансування та високі відсоткові ставки за кредитами. Більшість аграрних підприємств мають обмежений доступ до фінансових ресурсів і залежать від кредитів. Однак високі відсоткові ставки за кредитами та складний процес отримання фінансування ускладнюють інвестиційну діяльність у сільському господарстві. Відсутність доступу до довгострокового кредитування та недостатній розвиток фінансових інститутів, спрямованих на підтримку аграрного сектору, перешкоджають його сталому розвитку. Державна програма «Доступні кредити 5-7-9» спрямована на допомогу в доступі мікро- та малого бізнесу до банківського кредитування, але не вирішує питання залучення дешевих коштів великими агропромисловими корпораціями.
4. Недостатній рівень знань і кваліфікації працівників аграрного сектору. Низька кваліфікація та недостатність сучасних знань з питань виробництва, використання технологій та управління можуть обмежувати потенціал розвитку сільського господарства. Необхідно сприяти підвищенню рівня освіти і навичок працівників у сільському господарстві, а також створити сприятливу інфраструктуру для їх навчання та професійного розвитку, попри виклики воєнного часу.
5. Запровадження другого етапу земельної реформи. Попри середнє зростання на 30% вартості ціни за гектар землі під час війни (за даними Міністерства аграрної політики), наразі досить дискусійним є питання запровадження другого етапу земельної реформи з 1 січня 2024 року з наданням доступу до ринку землі юридичних осіб, а також доцільності продажу сільськогосподарських угідь іноземним інвесторам. Варто надати можливість компаніям інвестувати гроші в українську землю легально та прозоро, що сприятиме розвитку економічного зростання, незважаючи на воєнні загрози.
6. Вартість логістики. З початком великої війни через блокування морських портів і збільшення вартості залізничних перевезень вартість логістики зросла у 5-6 разів. Фактично витрати на доставку агропродукції для забезпечення експорту в багатьох випадках становлять близько 2/3 від його ціни. Для подолання зазначеного доцільно активно збільшувати ланцюги альтернативних поставок, розвивати логістичні комплекси поблизу кордонів з Європою, активно працювати на міжнародній арені для зменшення експортного тиску на українського агровиробника та максимально продовжувати режим безмитної торгівлі між ЄС та Україною.
7. Страхування воєнних ризиків. Через постійні обстріли та ракетні атаки з боку сусідів потенційний інвестор не бажає інвестувати значні кошти в агросектор. Згідно з даними звіту «Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення» (RDNA-2), який підготовлений Світовим банком спільно з Урядом України та Єврокомісією, станом на лютий прямі збитки в сільському господарстві становлять 8 млрд доларів. З них 4,2 млрд доларів — знищена сільськогосподарська техніка й обладнання, які треба буде відновлювати. Загалом збитки становлять приблизно 40 млрд доларів.
У такому випадку страхування воєнних ризиків є однією з основних передумов залучення прямих іноземних інвестицій і мобілізації всієї екосистеми фінансових інструментів, доступних для України. При цьому страхування воєнних ризиків повинно охоплювати декілька напрямів: експорт зерна і логістики (забезпечення сталої вартості продукції, попри логістичні перепони), страхування ризиків у контексті відновлення України (відновлення знищеної техніки та обладнання)і сільськогосподарських робіт на замінованих територіях (страхування лізингової техніки та життя працівників на територіях, що були заміновані) та забезпечення можливості українським страховим компаніям перестраховувати воєнні ризики у провідних світових страхових компаній.
Водночас, незважаючи на ризики, спричинені війною та наявність проблем у агроінвестуванні, родючі українські землі мають високу інвестиційну привабливість серед вітчизняних та іноземних інвесторів.
Активна робота Уряду, законодавчої влади, міжнародних організацій, активного бізнесу спрямована на суттєве зменшення або зникнення ризиків інвестування в агросектор навіть під час війни, злагоджене та оперативне реагування на подолання проблем аграріїв швидко активізують інвестиційні процеси в сільському господарстві та значно покращать економічну ситуацію в країні.