Міккі Мауса впізнають і діти, і дорослі. Аби зберегти монополію майнових авторських прав на цей персонаж та відтермінувати перехід Міккі Мауса у суспільне надбання, компанія Disney тричі успішно впроваджувала зміни до законодавства США в частині збільшення строку правової охорони. Причина такого потужного лоббі зрозуміла: цей Міккі щороку приносить компанії Disney в середньому 5,8 млрд доларів США прибутку. Маленький Міккі Маус за день «заробляє», мабуть, стільки ж, як і Білл Гейтс (приблизно 16-20 млн доларів)
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На сьогодні основна цінність популярних персонажів полягає у їхній здатності «жити самостійним життям» поза твором, зокрема з комерційною метою. Довкола персонажів активно формується окремий ринок товарів та послуг, за який бореться дедалі більше учасників (від корпорацій-гігантів до дрібних підприємців).
Виробники та продавці товарів на хвилі популярності до того чи іншого персонажа отримують чималі статки. Іграшки, канцелярські вироби, одяг, взуття, сувенірна продукція, предмети побуту, аксесуари – це короткий перелік товарів, у яких втілюються зображення вигаданих героїв. Не лишаються осторонь і наші юристи: у тренді представництво в судах як авторів, так і виробників та роздрібних торговців товарами із зображеннями Супермена, Капітошки, Маші і Мєдвєдя та інших упізнаваних персонажів. Наприклад, у відповідь на пошуковий запит «Маша і Мєдвєдь» Єдиний державний реєстр судових рішень пропонує понад 9 тис. процесуальних документів.
Які персонажі охороняються авторським правом?
Український законодавець тут досить небагатослівний. Частина твору, яка може використовуватися самостійно (у тому числі й оригінальна назва твору), розглядається як твір (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» додає ще один критерій: така частина твору повинна бути результатом творчої діяльності автора і бути оригінальною. Оскільки жодної подальшої деталізації з цього питання українське законодавство не містить, варто навести низку теоретичних положень.
Розглянемо такий критерій як «придатність персонажа до самостійного використання». У цьому контексті зазначений критерій може означати, що персонаж повинен бути незалежним, достатньою мірою оригінальним і самодостатнім, тобто повинен володіти такими ознаками, які дозволяють використовувати його незалежно від самого твору.
Критерій «оригінальності» в авторському праві має дещо відмінне значення від того, яке надається цьому слову при звичному його вживанні: вказівка на «оригінальність» твору не характеризує його як новаторський, унікальний. «Оригінальність» в авторському праві слід розуміти як певну міру праці, вмінь чи зусиль, що необхідні в кожному конкретному випадку для створення твору автором; твір повинен «походити» (англ. originate) від свого автора. Таким чином, «результат творчої діяльності» та «оригінальність» між собою нерозривно пов’язані й можуть вважатись тотожними.
Однак враховуючи «теоретичність» зазначених підходів та відсутність їх деталізації у законодавстві, варто популяризувати практику, вироблену американськими судами ще в середині минулого століття. Американський суддя Лернед Хенд (до речі, суддя нижчої інстанції найбільш цитований суддями Верховного суду США та вченими-правниками) майже 100 років тому розглядав справу Nichols v. Universal Pictures Corp. Кейс відомий також як «справа Ніколс», де суд сформулював «класичне» правило охороноздатності персонажів. Він зазначив, що чим меншою мірою окреслені персонажі, тим менш ймовірно вони можуть бути захищені авторським правом. Це є «покаранням» автора за те, що він зробив їх занадто невизначеними. Це правило відоме також під назвою «тест на окресленість» (delineation test) й широко застосовується судами англо-саксонської правової системи при вирішенні аналогічних спорів.
Згодом хтось із послідовників судді Хенда уточнив це правило: літературний персонаж є охороноздатним, якщо він описаний настільки чітко, що будучи поміщеним у нову сюжетну ситуацію, реагуватиме у спосіб, що водночас є характерним для нього й таким, що не викликає подив у публіки.
Ще одним важливим судовим прецедентом є справа Warner Bros. Pictures, Inc. v. Columbia Broadcasting System, Inc., відома також як «справа про Сема Спейда». Позивач стверджував, що використання відповідачем персонажа Сема Спейда – це порушення його авторських прав. Суд постановив, що персонаж Сем Спейд не є охороноспроможним, і що жоден персонаж не охороняється відповідно до закону про авторське право, якщо він не дуже добре окреслений, щоб становити собою «історію, яка розповідається», а не просто бути «пішаком у грі тоді, коли йде розповідь».
Отже, можемо зробити висновок, що не є об’єктами авторсько-правової охорони ті герої, які не окреслені чітко, які є типовими, а також так звані стокові персонажі (stock characters), наприклад, «шляхетні рицарі», «злі чаклунки» й подібні збірні образи.
Крім того, необхідно враховувати, що оригінальність назви твору та імен персонажів допомагає захистити такий об’єкт у судовому порядку. До прикладу, свого часу це допомогло компанії «Disney» відстояти в суді права на «Чарівника країни Оз».
Кому належать авторські права на персонаж?
Звісно, у більшості ситуацій очевидним є те, що, приміром, зміна кольору якоїсь деталі у зображенні персонажа жодним чином не зумовлює виникнення автономного авторського права на змінений персонаж. Однак зазвичай доводиться мати справу з менш однозначними ситуаціями.
Уявімо, що ви – дитячий письменник. З-під вашого пера щороку виходять сотні сторінок тексту та десятки художніх образів-персонажів. Один із них настільки припав читачам до душі, що не минуло і року, як вийшов у широкий прокат мультфільм за мотивами книги, а центральний персонаж мультфільму «мігрував» ще й на рекламні борди, обкладинки зошитів та навіть упаковки чіпсів. Але дозволу на використання цього персонажа ви не давали, запитів про надання дозволу не отримували. Постає логічне запитання – кому належать права на анімаційний персонаж? Все ще вам? Художнику-мультиплікатору? Анімаційній студії?
Це спірне питання з різними підходами юридичної спільноти. З одного боку, заборона надавати персонажам різноманітні форми та варіації рівноцінна забороні на творчість. Втім доцільно розглядати ситуацію в контексті поняття «переробки» твору. Перш ніж використати чужі напрацювання, спочатку потрібен дозвіл. Принаймні задля того, щоб у майбутньому уникнути конфліктів і тривалих судових процесів. Адже розробка похідного твору також містить затратну частину, а судовий процес – тим більше.
Як мінімізувати ризики при комерціалізації персонажів?
Автор твору не завжди займається його подальшою комерціалізацією, включаючи питання виготовлення товарів із зображенням персонажів. На цьому, як правило, спеціалізуються виробничі фірми. Звісно, укладення ліцензійних договорів є стандартним підходом. Однак окремі підприємці займають більш агресивну стратегію: їм вигідніше виплатити мінімальну компенсацію після завершення судового спору, ніж регулярно виплачувати автору роялті.
Виробникам продукції, а також тим, хто планує створювати сіквели (від англ. sequel – твори, що продовжують сюжет інших художніх творів) за мотивами відомих літературних творів, рекомендовано отримати ліцензію від правовласника, у тому числі й на використання персонажів як самостійної частини твору. Якщо говорити про фан-фікшн (від англ. fan fiction – аматорські твори за мотивами оригінальних), то такий дозвіл, зазвичай, не є необхідним (та це вже тема для окремої повноцінної статті). Тобто за загальним правилом використання персонажа з некомерційною метою не є таким, що порушує авторське право.
Для авторів, які бажають убезпечити результати своєї творчості від неправомірного використання третіми особами (окрім очевидного інструменту – копірайту), доступною залишається також можливість реєстрації персонажа як знака для товарів і послуг або, у деяких випадках, як промислового зразка.
З іншого боку, якщо Ви все ж не маєте можливості придбати у автора право на використання конкретного персонажа, радимо використовувати «стокові» образи, фольклорні персонажі або ті, які вже перейшли в суспільне надбання. Такий варіант майже завжди є безпрограшним, хоча комерційний успіх може виявитися набагато скромнішим.