Протягом останніх років у судах склалася неоднакова практика у справах, що вимагають оцінки договорів, які містять правову конструкцію цесії, особливо у зв'язку з випадками кваліфікації судами таких договорів як договорів факторингу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ні для кого не секрет, що в нашому законодавстві положення про факторинг сформульовані не зовсім точно, можна навіть сказати, що вони не повною мірою завершені. Тому для правильної кваліфікації договорів важливе значення має встановлення ознак, які дозволили б чітко розмежовувати використовувані сторонами договірні конструкції, пов'язані із заміною сторони у зобов'язанні.
За роз'яснення цього питання взялася Велика Палата Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 11.09.2018 р., винесеній за результатами розгляду справи №909/968/16, Верховний Суд у складі Великої Палати остаточно сформував правову позицію, яка повинна була б визначити чіткі критерії з метою розмежування на практиці договорів факторингу від інших цивільно-правових договорів, що містять положення про відступлення права вимоги.