Для українського бізнесу дедалі більше стає популярним запит: як стягнути заборгованість? У такому випадку всім відомий засіб звернення до суду, але законодавством передбачений інший спосіб - стягнення за виконавчим написом нотаріуса. В чому полягають відмінності в процедурі вчинення нотаріального виконавчого напису та ухвалення судового рішення? Які переваги та недоліки цих способів і що врешті ефективніше для повернення боргів?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд відкриває судову справу на підставі позовної заяви, яка має відповідати вимогам чинного законодавства України. Розгляд справи здійснюється за правилами, встановленими процесуальними кодексами, та полягає, зокрема, в дослідженні та оцінці обставин справи і доказів. Звісно, існує велика кількість різних аспектів розгляду судової справи, а також подальшого виконання судового рішення.
Іншим способом захисту цивільних прав є вчинення нотаріусом виконавчого напису на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Цей спосіб стягнення заборгованості є розповсюдженим. Такий механізм є нормативно регламентованим та регулюється нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. №3425-XII, порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції Україні від 22.02.2012 р. №296/5 (далі - Порядок №296/5), постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 р. №1172 (далі - Постанова №1172), Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VII тощо.
1. Коли звертатися до нотаріуса, а коли - до суду?
Відповідно до п. 1.1 глави 16 Порядку №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Випадки, коли допускається стягнення коштів або витребування майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, визначені Постановою №1172; серед них: стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, право звернення стягнення на заставлене майно, а також за іпотечними договорами; стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями; стягнення за документами, що встановлюють заборгованість орендарів з орендної плати за користування об'єктом оренди; стягнення за документами, що підтверджують заборгованість з виплати дивідендів та інші випадки, передбачені Постановою №1172.
Перелік випадків є вичерпним, що означає неможливість стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса за іншими правочинами, вчиненими фізичними чи юридичними особами, які нотаріально не посвідчені. Наприклад, такими є господарські договори (про надання послуг, поставку тощо), укладені між суб’єктами господарської діяльності, які, як правило, лише підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками.
Таким чином, виконавчий напис нотаріуса може бути застосований як спосіб стягнення заборгованості не у всіх випадках. Натомість, на відміну від здійснення виконавчого напису нотаріусом, в судовому порядку можна домогтися стягнення за правочином, вчиненим в будь-якій формі (усній, простій письмовій, нотаріально посвідченій) та у будь-який спосіб волевиявлення.
Суттєвою відмінністю досліджуваних способів є розмежування повноважень щодо розгляду звернення стягувача. Виконавчий напис вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Звернення до суду має відбуватися за встановленою законодавством підсудністю, а в разі недотримання зазначеної вимоги, позовна заява повертається або надсилається за підсудністю у відповідний суд. В будь-якому випадку недотримання вимог підсудності тягне за собою затримку в розгляді вимог стягувача по суті та подальшої їх реалізації.
2. Яка правова природа виконавчого напису та судового рішення?
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов’язання боржником (постанова ВС від 10.04.2019 р. у справі №201/11696/16-ц).
Відкриття провадження у судовій справі відбувається у зв’язку із наявністю спору між сторонами, як правило, щодо існування заборгованості або з приводу її розміру та/або розміру штрафних санкцій. Під час судового розгляду справи позивач має довести, а суд - встановити факт існування заборгованості, її розмір, право позивача на її стягнення. Ухвалення судового рішення є результатом розв’язання спору за посередництва судді.
Тобто передумовою реалізації судового порядку стягнення заборгованості є спір, що склався між стягувачем та боржником із приводу заборгованості. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса - це, по суті, підтвердження та посвідчення нотаріусом права стягувача на примусове стягнення безспірного боргу із зобов’язаної сторони, і таке посвідчення можливе за певних умов.
3. Які є умови вчинення виконавчого напису?
Першою умовою є наявність документів на підтвердження безспірності заборгованості. За умов вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку №1172. Наприклад, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах подаються: заява; оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, він вправі витребувати їх у стягувача.
Належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №996-XIV, які встановлюють розмір заборгованості. Правова позиція судів полягає в тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріуса не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. При цьому питання про вчинення виконавчого напису нотаріус вирішує лише на підставі документів, поданих однією стороною, - стягувачем, адже не встановлено обов’язки нотаріуса запитувати пояснення боржника стосовно заборгованості та її розміру, що фактично дає підстави для звернення боржником до суду з відповідним позовом.
У рамках судового провадження наявний предмет спору, щодо якого як позивач, так і відповідач обґрунтовують свої правові позиції. Позивачем фактично подаються ті ж документи на підтвердження заборгованості та її розміру, але судом має бути вислухана та досліджена позиція відповідача. В залежності від успіху доказування однієї зі сторін, вагомості доказів, і, звісно, на основі законодавчих норм суд ухвалює відповідне рішення.
Таким чином, ще однією відмінністю аналізованих способів захисту прав є участь сторін при вирішенні питання щодо стягнення заборгованості. Перевагою здійснення виконавчого напису в цьому контексті є неможливість боржника затягувати розгляд вимог стягувача на відміну від судового процесу. Завдяки оперативності вчинення виконавчого напису вимоги стягувача можуть бути швидше задоволені і в рамках виконавчого провадження. З іншого боку, неврахування позиції боржника при вчиненні виконавчого напису стає підставою для звернення до суду за захистом прав боржника, оскільки, по суті наявний спір щодо заборгованості.
Другою умовою вчинення виконавчого напису є дотримання строків звернення до нотаріуса. Загальний строк давності звернення складає не більше трьох років із дня виникнення права вимоги, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється в межах цього строку. Строки, впродовж яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто залежно від умов договору.
Загальний строк позовної давності звернення до суду становить три роки, а щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік як у спорі між фізичними, так і юридичними особами. Згідно із ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з того дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, наявна відмінність у строках звернення до нотаріуса чи суду за захистом своїх прав юридичними особами. При цьому якщо стягувач звертається до нотаріуса вже з наявним правом вимоги примусового стягнення боргу за отриманням виконавчого документу, то в судовому порядку для отримання виконавчого документу обов’язковою умовою є встановлення та задоволення права вимоги судовим рішенням та набрання ним законної сили.
4. Як виконується виконавчий напис нотаріуса та судове рішення?
Іншою відмінністю є строк пред’явлення виконавчого напису до виконання, який становить один рік із моменту вчинення виконавчого напису, за яким стягувачем або боржником є фізична або юридична особа. Виконавчі документі, видані судами, пред’являються в межах трирічного строку. Виконання виконавчих написів та виконавчих документів, виданих судами, здійснюється державними та приватними виконавцями в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.
5. Чи можна оскаржити виконавчий напис і судове рішення? Як це зробити?
У судовому порядку боржник може оскаржувати вчинений нотаріусом виконавчий напис як із підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі №201/11696/16-ц). У свою чергу судове рішення може бути оскаржене в апеляційному та в касаційному порядках із підстав, визначених відповідним процесуальним законом.
Відмінність полягає в тому, що у випадку оскарження виконавчого напису боржником суд може визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Проте це не позбавляє стягувача права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника у відповідному розмірі. У випадку остаточного скасування судового рішення про стягнення заборгованості, яким було задоволено позов стягувача, останній більше не матиме можливості звернутися до суду з ідентичними вимогами.
Отже, стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або в судовому порядку має як переваги, так і недоліки. Основними перевагами виконавчого напису нотаріуса є відносна простота та оперативність його вчинення, що позитивно може вплинути на подальше примусове виконання та відносно невеликі витрати на послуги нотаріуса. Серед недоліків - обмеженість випадків вчинення. Головним недоліком, але водночас і закономірністю, є те, що вчинення виконавчого напису здійснюється лише на основі документів стягувача, що завжди створює підстави для його оскарження в судовому порядку. З урахуванням судового оскарження, можливість реалізації вимог стягувача може проходити за найкращим сценарієм в чотири етапи: здійснення виконавчого напису, його оскарження в суді 1-ї інстанції, апеляційне та касаційне оскарження.
Стягнення боргу в судовому порядку шляхом подання позову є відносно надійним способом, оскільки суд досліджує та враховує позиції обох сторін, що мінімізує ризик подальшого скасування позитивного рішення в разі його оскарження, та є більш ефективним, оскільки суд може застосовувати заходи забезпечення позову для збереження гарантій подальшого виконання судового рішення. Недоліком судового порядку стягнення заборгованості є порівняна складність судового процесу та тривалість розгляду судової справи, яка може збільшуватися за рахунок затягування розгляду справи боржником та понесення додаткових витрат: оплата судового збору та послуг адвоката.
Разом з тим, ефективне повернення заборгованості можливе як на підставі виконавчого напису нотаріуса, так і на підставі виконавчого документу, виданого судом. Результат залежить від правильно підібраної стратегії захисту прав стягувача, а також оперативності та професіоналізму органів і осіб, що здійснюються примусове виконання виконавчих документів.