При вирішенні спортивних спорів досить рідко, проте практикується медіація. В Україні цей напрямок слабо розвинений та й взагалі малознаний (в тому числі серед юристів-практиків), а в спорті тим більше. Наразі на розгляді у Верховній Раді України знаходяться два законопроекти «Про медіацію» та навколо них точаться дискусії як серед професійних медіаторів, так і серед юристів (практиків і теоретиків). Є як прибічники, так і противники врегулювання медіації законодавчим шляхом. Сподіваємося, якщо закон буде таки ухвалено, то після цього медіація набере популярності та її переваги, у порівнянні з судовою процедурою вирішення спорів, зможуть оцінити також і спортивні організації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У САС процедура медіації введена з 1999 р. і є доступною фізичним та юридичним особам, суб’єктам спортивної діяльності (спортсменам, тренерам, клубам, асоціаціям та федераціям, організаторам спортивних подій, спонсорам, теле- й радіомовним компаніям тощо).
Відповідно до Правил медіації САС, ця процедура не є обов’язковою чи зобов’язуючою та проводиться у неформальній манері. Підставою для звернення до процедури медіації є наявність відповідної угоди, в якій кожна зі сторін зобов’язується спробувати домовитися про вирішення спортивного спору з іншою стороною за допомогою медіатора САС. Відмінність цієї процедури від арбітражного провадження очевидна, тому що вона неформальна, саме сторони контролюють процедуру та угода, підписана сторонами в разі врегулювання спору шляхом медіації, не має зобов’язуючого ефекту.
Застосування процедури медіації у разі виникнення спору може бути передбачене у положенні, внесеному до контракту або у вигляді окремої угоди, укладеної вже після виникнення спору. Приклади таких положень додані до Правил медіації САС. Вони є типовими й можуть видозмінюватися сторонами на власний розсуд, в залежності від їх потреб.
Сторона, яка має намір ініціювати процедуру медіації, повинна звернутися до Канцелярії САС (або обидві сторони спільно) з відповідною письмовою заявою англійською або французькою мовою. Заява повинна містити назви (імена) сторін та імена їх представників, якщо такі є, та копію угоди про медіацію, а також короткий виклад суті спору. Після подання заяви заявником сплачується збір у розмірі 1 000 шв. франків. Після цього сторони спільно призначають медіатора зі списку медіаторів САС (їх у ньому наразі 60) або, у разі недосягнення сторонами згоди, медіатор призначається Президентом САС після консультації зі сторонами. Він не повинен мати юридичної освіти, але має бути досвідченим перемовником.
Процедура медіації ведеться у спосіб, погоджений сторонами. Якщо ж згоди щодо процедури не досягнуто, медіатор самостійно визначає яким чином провадити медіацію. У процедурі медіації головну роль відіграють саме сторони, а не медіатор. Кожна з них викладає власну думку щодо предмета спору, викладає свої вимоги та акцентує моменти, з якими вона погоджується або не погоджується. При цьому, медіатор сприяє сторонам у досягненні консенсусу щодо питань, через які виник спір, будь-яким чином, який вважає доцільним з огляду на обставини. Він може пропонувати сторонам можливі варіанти вирішення спору, але не має права нав’язувати їх.
Відповідно до Правил медіації САС, процедура є швидкою, зазвичай вона триває не більше ніж 90 днів з дня подання запиту. Тільки за рішенням Президента САС на підставі поважних причин цей строк може бути подовженим. Часове обмеження встановлене САС з метою унеможливлення затягування часу на безрезультатні перемовини стороною, яка, вочевидь, діє з поганими намірами. Проте медіація може тривати і менше, якщо сторони владнають спір швидше або якщо всім учасникам процедури буде зрозуміло, що досягти консенсусу неможливо.
У випадку позитивного вирішення спору сторонами укладається угода про примирення. Кожній і сторін та медіатору видається по примірнику угоди, а один залишається в архіві САС. Така угода має виконуватися сторонами добровільно. Якщо ця угода не виконується, її можна використати в якості доказу в суді або, з урахуванням того, що і процедура медіації, і арбітражний розгляд здійснюється однією установою (САС), важливою є можливість передачі справи у разі безрезультатності процедури медіації на розгляд САС у першу інстанцію, що є очевидною перевагою, у порівнянні з іншими подібними установами з розгляду спорів, а також заощаджує час, не потребує додаткових формальностей та оформлення документів наново тощо.
Як і арбітражні провадження, процедура медіації також є конфіденційною – всі її учасники зобов’язані не розголошувати інформацію, що стала їм відома у процесі процедури медіації. Протокол ведення засідань під час процедури не ведеться. Навіть при подальшому розгляді спору в арбітражному суді або суді загальної юрисдикції така інформація не може бути використана, окрім випадків, коли цього вимагає закон. Тільки угода про вирішення спору у разі її укладання сторонами, за умови успішності процедури медіації, може бути використана в інших провадженнях, якщо одна зі сторін її не виконує.
Вартість процедури медіації є відносно невисокою, оскільки при її запровадженні основною метою САС було зробити її швидкою та доступною. Сторони повинні оплатити вартість послуг медіатора (погодинна оплата вказана у додатку до Правил медіації та становить 250 шв. франків за годину, частину адміністративних витрат САС, а також на самому початку процедури – збір у розмірі 1 000 шв. франків для її ініціювання). Остаточну суму витрат підраховує Канцелярія САС після закінчення процедури та розподіляє її між сторонами. Кожна сторона, як і в арбітражному провадженні, несе тягар оплати витрат своїх свідків, експертів, перекладачів та інших витрат, пов’язаних з проведенням процедури медіації.
Процедура медіації використовується лише при розгляді спорів, дотичних до сфери спорту, які можуть бути предметом розгляду САС у першій інстанцій. Сюди не входять спори дисциплінарного характеру, справи щодо допінгу та справи, що витікають з рішень, винесених органами управління спортивних організацій (НОКів, національних спортивних федерацій або міжнародних спортивних федерацій).