Законодавець протягом війни привідкривав перелік дозволених податкових перевірок. Черга дійшла і до документальних планових. Контролюючі органи у два етапи отримали право на внесення до плану-графіка перевірок частини платників податків і почали активно його реалізовувати.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Враховуючи, що у 2024 році податківці можуть перевірити дані звітного 2017 року, що зумовлено зупиненими строками під час війни та карантину, протидія незаконним діям контролюючих органів, а саме протиправно призначеним податковим перевіркам — досить актуальне питання серед платників податків.
Підготовка до перевірки
У будь-якому разі важливим етапом є підготовка до перевірки, яка допоможе платнику податків вчасно виправити окремі недоліки ведення обліку, спрогнозувати ризики проведення перевірки та завчасно обґрунтувати правомірність своїх дій, що може бути використано як під час перевірки, так і при оскарженні її результатів. На цьому етапі важливо встановити, чи щодо усіх операцій є належна документація, чи така документація є належною для підтвердження факту здійснення операції, чи в документації відсутні дефекти оформлення, чи правильно операції відображені в обліку, чи не мають операції ознак для подвійної кваліфікації (які по-різному обліковуються та мають різні податкові наслідки), чи не були контрагенти та контрагенти контрагентів по ланцюгу постачання визнані ризиковими та багато іншого.
Перевіряючі прийшли. Пускати?
Верховний Суд ще в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17 вказав, що «саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе».
Водночас не допускати податківців до проведення перевірки необхідно правильно та обґрунтовано. Як відомо, згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення перевірки за умови пред’явлення платнику податків направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службових посвідчень перевіряючих. Якщо відповідні документи мають окремі недоліки, у платника податків є законне право не допускати перевіряючих до проведення перевірки.
Контролюючі органи, на радісних емоціях від дозволу проводити перевірки, допускали помилки у відповідних документах, однак якщо способом захисту прав та інтересів платника податків від незаконної перевірки обраний недопуск до її проведення, сподіватися лише на це не найоптимальніший і перспективний варіант. Тому починати розв’язувати питання про допуск до перевірки, коли податківці уже стоять на порозі підприємства, зазвичай пізно.
Включення до плану-графіка перевірок здійснюється за окремою процедурою та повинно бути обґрунтованим, однак встановити, чи допустив податковий орган порушення, вочевидь, необхідно до того, як податківці завітають безпосередньо на перевірку. Окреме оскарження дій щодо включення до плану-графіка, враховуючи сформовану судову практику, платнику податків навряд чимось допоможе. Водночас як аргумент на користь незаконності перевірки та наказу про її призначення може бути цілком вагомим.
Враховуючи, що копію наказу про призначення документальної перевірки контролюючий орган повинен надіслати як мінімум за 10 днів до її початку, часу на ознайомлення із ним достатньо. Тому на момент безпосереднього візиту перевіряючих у платника податків уже повинно бути рішення, чи допустить він їх до проведення перевірки. Чому це важливо? Недопуск до перевірки є не лише способом реалізації права на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю, але й підставою для накладення адміністративного арешту на майно платника податків, чим контролюючі органи впевнено користуються.
Адміністративний арешт майна
Якщо контролюючий орган накладає адміністративний арешт на майно платника податків за недопуск до перевірки, він зобов’язаний звернутися до суду, який повинен протягом 96 годин перевірити обґрунтованість накладеного арешту. Якщо арешт визнається обґрунтованим, він залишається, якщо необґрунтованим — знімається.
Водночас відносно донедавна наявність «спору про право» була підставою відмовити у відкритті провадження по розгляду питання обґрунтованості арешту або беззаперечною підставою вважати арешт необґрунтованим. При цьому для створення «спору про право» було достатньо оскаржити наказ про призначення перевірки та подати докази такого оскарження до суду, що розглядає питання про обґрунтованість арешту.
Однак Верховний Суд висновком у Постанові від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21 перевернув відповідну практику з ніг на голову. З Кодексу адміністративного судочинства України норма про «спір про право» як підстава про відмову у відкритті провадження не зникла, однак Верховний Суд прийшов до висновку, що «оскарження платником наказу про проведення перевірки… не є спором про право в розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника».
По суті, наразі питання законності призначення перевірки суди передусім мають досліджувати в процедурі підтвердження обґрунтованості арешту, а не під час оскарження самого наказу.
Чи оскаржувати наказ про призначення перевірки?
З огляду на зазначене вище відповідь на це запитання була досить очевидною для платників, які не хотіли допускати податківців до проведення незаконно призначеної перевірки.
Водночас після прийняття Верховним Судом висновку, згідно з яким оскарження наказу про призначення перевірки перестало вважатися «спором про право», відповідь на запитання стала досить неоднозначною.
У разі недопуску до перевірки прямого впливу на зняття накладеного арешту на майно оскарження наказу позбавлене. Після ж розгляду судом питання обґрунтованості адміністративного арешту оскарження наказу буде мати належний ефект лише у випадку, якщо арешт визнано обґрунтованим, оскільки подальше визнання наказу протиправним дасть змогу такий арешт зняти. Водночас платників податків, які можуть собі дозволити провадити діяльність з арештованим майном протягом строку судового оскарження наказу про призначення перевірки, не так багато. Більшість при визнанні арешту обґрунтованим допускають податківців до перевірки, що дає змогу зняти арешт.
Якщо ж до перевірки допустили, то, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, наказ є реалізованим, а його скасування не є ефективним способом захисту прав платника податків. Порушення, вчинені податковим органом при призначенні перевірки, забуті не будуть: платник податків може посилатися на них як на підставу вважати податкові повідомлення-рішення протиправними вже під час оскарження останніх. Ба більше, як зазначає Верховний Суд у Постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, суди повинні передусім розглядати саме порушення при призначенні перевірки, і лише у випадку, якщо вони не потягнули за собою протиправність податкових повідомлень-рішень, переходити до розгляду законності безпосередньо податкових донарахувань.
Враховуючи наведене, можна припустити, що оскарження наказу про призначення перевірки не має ніякого практичного сенсу: при недопуску з арештом таке оскарження не допоможе, а після допуску порушення при призначенні перевірки можуть бути підставою для скасування уже податкових повідомлень-рішень.
Водночас, якщо в судовому порядку наказ про призначення перевірки буде визнано протиправним, податкова перевірка повинна бути визнана незаконною і такою, у якої відсутні правові наслідки, що, очевидно, може допомогти із оскарженням податкових повідомлень-рішень. При цьому саме в окремому спорі суди можуть приділити питанню незаконності наказу більше уваги, ніж у спорі, де суду необхідно перевірити і правильність донарахування грошових зобов’язань.
Проте з огляду на останні тенденції судової практики суди можуть відмовляти у відкритті провадження або закривати уже відкрите провадження у справах про оскарження наказів незалежно від того, чи був відповідний наказ реалізованим.
Причиною для цього послужив висновок Великої Палати Верховного Суду в Постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, згідно з яким «неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки… Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки від 10 жовтня 2016 року №1336, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Оскарження податкових повідомлень-рішень
Останнім етапом захисту прав платника податків від незаконної перевірки є оскарження прийнятих у результаті її проведення податкових повідомлень-рішень, якщо, звичайно, перевірка була проведена.
Тут у кожного платника податків будуть свої доводи, аргументованість яких можна підвищити, здійснивши передперевірочну підготовку, про яку згадувалося на першому етапі.