Хто винен
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Пройшло майже півроку зі старту податкової амністії в Україні, проте проміжний рахунок на «табло» невтішний. З початку кампанії за 5 місяців громадяни України задекларували активи вартістю 1,3 млрд грн. Сума задекларованого до сплати збору склала 79,1 млн грн, що відповідає $2,8 млн. Звичайно, це набагато більше, ніж у Грузії (там під час амністії 2005 р. до бюджету було зараховано до $35 тис.), проте ця цифра, безумовно, відрізняється від очікуваної. Нагадаємо, що автори податкової амністії виходили з того, що на руках у населення України близько $50 млрд, і були сподівання отримати значну частину таких легалізованих коштів офіційно в економіку.
Тож хто винен: українці, які не довіряють владі, або не мають, що декларувати, або відкладають усе на останній місяць? Чи банки, які дотримуються правил фінмоніторингу і зобов’язані відмовити клієнтові у відкритті рахунку, якщо невтішно оцінять ризики ділових відносин з ним.
Юристи та аудитори називали фінансовий моніторинг банків однією з найбільших перешкод під час податкової амністії, твердили, що сам закон не відповідає критерію правової визначеності, якщо до його змісту стільки сумнівів, множинних трактувань та питань. Багато фахівців у цій галузі звертали увагу, що в законодавця, ймовірно, трапився когнітивний дисонанс, коли українцям запропонували схему амністії, за якої для того, щоб «амністувати» капітали, потрібно спочатку довести фінмоніторингу законність підстав їх отримання. Але ж, як зазначають юристи, якщо в особи є всі підтверджуючі документи на кошти, додатково амністувати їх не потрібно.
Нагадаємо, що хоча податкова не має права вимагати у платників податків інформацію про походження грошей, з яких раніше не сплачувалися податки, проте її повинні вимагати банки. І якщо клієнт не пройде фінансовий моніторинг, йому відмовлять у відкритті рахунку або внесенні сум на такий рахунок.
30 вересня 2021 р. Нацбанк ухвалив постанову про порядок відкриття спеціальних банківських рахунків, які використовуються для податкової амністії. Ця постанова давала банкам право звертатися до державних органів, реєстраторів та правоохоронців із запитами про платника податків, який бажає пройти амністію. Таким чином, декларуючи право, Нацбанк фактично покладав на банки обов’язок оцінити ризик ділових відносин з особою, що проходить податкову амністію.
Постановою уточнено перелік документів для надання згоди декларанта на направлення банком запитів до Державної податкової служби щодо інформації про суми доходу, нарахованого на користь платників податків-фізосіб, і суми утриманого з них податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ. Водночас Нацбанк зазначив, що «банки мають уникати формального підходу під час встановлення джерел походження активів, що розміщуються на спеціальному рахунку, а також оцінки ризику ділових відносин з клієнтом».
Регулятор разом з Державною податковою службою анонсували, що зазначені зміни, які здійснив Нацбанк, допоможуть пришвидшити процес амністування коштів платників податків, а банки перестануть затягувати реєстрацію спецрахунків для амністії коштів, бо їм це стане цікаво. «Зрештою, це той ресурс, який може і далі в них залишитися, якщо людина вирішить не забирати кошти знову готівкою», — заявили вони.
Голова профільного комітету ВРУ, один з авторів податкової амністії Д. Гетьманцев стверджує, що «якщо говорити про податкову амністію, то сам факт того, що людина принесла гроші, свідчить про те, що вона не має на них документів. Тому вимагати будь-які документи на ці гроші не те, що немає жодного сенсу — не можна в принципі». На практиці, на превеликий жаль, виникає замкнуте коло: щоб амністувати кошти, потрібно пройти фінансовий моніторинг, а для цього потрібно мати підтверджуючі походження коштів документи, проте наявність таких документів означає, що такі кошти амністувати не потрібно.
Вимоги фінмоніторингу залишаються одним з найбільш спірних питань в амністії капіталів. Чи достатньо буде банку відсутності у платника податків підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема у фінансуванні тероризму чи відмиванні корупційних грошей? Незрозумілим залишається й питання, що робити з коштами, які вже зараховані на рахунки для амністії, якщо виявиться, що документи на них не відповідають високим критеріям фінмоніторингу: повернути клієнтові чи заблокувати? Щоб не наразитися на перевірки регулятора або позови клієнтів, банки прогнозовано вирішують для себе за можливості відмовляти клієнтам у відкритті таких рахунків або просто відлякувати їх всілякими комісіями.
Чи в одному ми човні?
Проте проблема набагато складніша. Головний маркетинговий прийом влади при «продажу» податкової амністії українцям зводився до погроз, що далі буде ще гірше: відразу після завершення періоду одноразового «нульового» декларування ще більше посилять контроль над доходами громадян. Неодноразово можновладці озвучують свої наміри щодо майбутніх спроб або стягнути податки за минулі періоди з тих, хто не скористався податковою амністією, або ввести підвищені ставки оподаткування при майбутніх продажах нерухомості, яка не пройшла «очищення» амністією, тощо.
Ніхто не сумнівається у вигадливості влади, проте слід нагадати їй, що ми всі в одному човні. Радикальний моніторинг доходів громадян, скоріш за все, обвалить не одну галузь економіки України, яка і так не в доброму стані. А за умови вкрай низької ставки депозитів в українських банках (0,01% річних у валюті) інвестиції громадян у будівництво нерухомості є в більшості випадків єдиним способом вкладення заощаджень, що і тримає на плаву будівельну галузь.
Уже сьогодні фінансовий моніторинг в Україні досить жорсткий. Звичайно, якщо порівнювати з країнами Західної Європи, ще є куди «загвинчувати», якби не декілька «але»: економіка цих країн довгі роки працює «в білу», є розвинутий фондовий ринок, інвестиційні фонди тощо. А за умови «загвинчування гайок» в Україні та реалізації зазначених вище намірів влади щодо додаткових податків, збільшення складності проходженням фінансового моніторингу при інвестуванні, наприклад, у нерухомість забудовники залишаться без фінансового підживлення своїх об’єктів у потрібному обсязі. А оскільки у більшості випадків будівництво житла здійснюється за принципом піраміди, наслідком може стати зупинка будівництва і банкрутство забудовників. У будь-якому випадку це величезні втрати для бюджету від банкрутств забудовників, звільнення будівельників, соціальна напруга серед інвесторів, які залишились без грошей та омріяних квадратних метрів. Ефект доміно та наступні наслідки для домогосподарств можна ще довго описувати.
Ми всі в одному човні. Тож, як казав великий Кобзар, «Схаменіться! Будьте люди!»