У зв’язку із упровадженням податкової реформи з 01.01.2015 року значних змін зазнало оподаткування пасивних доходів, до яких, зокрема, належать дивіденди та роялті. Розглянемо нові правила оподаткування кожного з таких видів доходів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Оподаткування дивідендів
Найпершими під удар потрапили виплати на користь фізичних осіб, адже законодавець встановив єдину ставку у 20% для всіх пасивних доходів, що виплачуються громадянам.
Виняток із правила становлять дивіденди, які виплачує компанія – резидентУкраїни, що є платником податку на прибуток підприємств. Такі дивіденди, як і раніше, будуть обкладатимуться податком за ставкою 5%.
Тобто Податковий кодекс України передбачає різні ставки оподаткування залежно від статусу особи-емітента корпоративних прав, що виплачує дивіденди.
Отже, якщо фізична особа отримує дивіденди від юридичної особи, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, доведеться сплачувати податок за ставкою 20%.
Розглянемо три основні ситуації, пов’язані із виплатою дивідендів та їхнім оподаткуванням після впровадження податкової реформи.
- 1. Виплата дивідендів резидентами України на користь фізичних осіб
Відповідно до нової редакції п. 170.5.4. ПКУ, дивіденди остаточно оподатковуються податковим агентом під час їхнього нарахування платнику податку за ставкою 20%. Якщо ж емітентом є резидент – платник податку на прибуток підприємств на загальних підставах, застосовується ставка 5%.
Зважаючи на те, що дивіденди від резидента оподатковуються саме під час їхнього нарахування, логічним є висновок, що дивіденди нараховані 2014 року, а виплачені 2015-го, повинні обкладатися податком за ставкою, що діяла на момент нарахування, тобто – 5%.
- 2. Виплата дивідендів нерезидентами на користь фізичних осіб
Посилаючись на винятки з п. 170.11.1. ПКУ, що встановлював можливість оподатковувати іноземні доходи, отримані громадянином у вигляді дивідендів за ставкою 5%, такі доходи наразі підлягають оподаткуванню за загальним правилом.
Тобто дивіденди, які фізична особа отримує від нерезидента, підлягають оподаткуванню за ставкою 20%. При цьому податок, сплачений за кордоном, буде вираховуватися із податку, який підлягатиме сплаті в Україні, відповідно до правил ст. 13 ПКУ.
- 3. Виплата дивідендів на користь юридичної особи
Кардинальних понятійних змін зазнав розділ ІІІ ПКУ. Відтепер, відповідно до пп. 134.1.1. ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями цього розділу.
Відповідно до п. 20 П(С)БО 15, дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:
- імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;
- дохід може бути достовірно оцінений. Зокрема, дохід у вигляді дивідендів визнається у періоді прийняття рішення про їхню виплату.
На підставі цього можна зробити висновок, що дивіденди,які підлягають виплаті юридичній особі, підлягають включеннюдо складу доходів такої юридичної особи у період прийняття рішення про їхню виплату.
Оподаткування роялті
З набранням чинності з 1 січня 2015 р. податкової реформи значних змін зазнали і платежі за користування об’єктами права інтелектуальної власності.
Головним нововведенням є розширення списку платежів, які не вважаються роялті, зокрема до них належать:
1. Платежі, отримані як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»).
Тобто, якщо програмне забезпечення купується для його використання всередині компанії, наприклад, на п’ять робочих місць, то такий платіж не може бути визнаний роялті для цілей податкового обліку. Прикладом таких програм може бути система 1С, система стеження за своїм авто та інші подібні програми.
2. Платежі, отримані за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності в електронній формі для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання.
Наприклад, українська компанія укладає ліцензійний договір на користування торговою маркою зі своєю материнською компанією. При цьому, така торгова марка використовується для маркування візитівок, фірмових бланків, реклами тощо. Оскільки за своєю сутністю торгова марка – це зображення, то вона передається або електронною поштою, або шляхом її завантаження з інтернет-ресурсу. Тож плата за користування такою торговою маркою не визнається роялті.
3. Платежі за придбання речей (зокрема носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абз. 1 підпункту 14.1.255 ПКУ, у користування, володіння та/або розпорядження особи.
Під «речами» у цьому підпункті, найімовірніше, маються на увазі об’єкти матеріального світу, у тому числі носії інформації. Наприклад, платіж за придбання CDдиску, на якому міститься аудіо твір, не вважатиметься роялті, відповідно до цього пункту.
Негативним наслідком невизнання перелічених вище платежів роялті є нарахування ПДВ на таку операцію.
Отже, відтепер кваліфікація платежу як роялті значною мірою залежатиме від правильних формулювань у договорі. Якщо ви отримуєте право використання аудіотреку, який вам передається на диску, то «придбаватися у користування» має саме аудіотрек, а не диск.
Цікавими є також і зміни у порядку оподаткування виплати роялті на користь нерезидентів. Як і раніше, резидент України має право зарахувати собі до витрат суму роялті, сплачену нерезиденту в обсязі не більше 4% доходу з реалізації продукції за даними фінансового року, що передує звітному.
Водночас у платника податків з’являється можливість зарахувати до складу витрат всю суму сплаченого роялті, якщо:
- операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються, згідно із правилами трансфертного ціноутворення; або
- операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін, відповідно до правил трансфертного ціноутворення, але без подання звіту.
Тобто в будь-якому випадку необхідно буде доводити, що розмір роялті відповідає рівню звичайних цін.
Підсумовуючи, слід зазначити, що підвищення ставок податку на дивіденди призведе до зміни наявних схем структурування бізнесу, зважаючи на те, що після впровадження податкової реформи загальне податкове навантаження на дивіденди може перевищувати 20%.
Нововведення, що стосуються оподаткування роялті, сприятимуть розширенню бази оподаткування ПДВ, а отже, й наповненню бюджету за рахунок сплати податку. Водночас є і позитивні зрушення – українські компанії зможуть відносити суму сплаченого роялті до складу витрат у повному обсязі (зменшуючи базу оподаткування), якщо розмір роялті відповідає рівню звичайних цін.