Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року слідчий будь-якого правоохоронного органу для того, щоб порушити кримінальну справу, зокрема проти службових осіб суб’єкта господарювання, був зобов’язаний сформулювати приводи і підстави до порушення такої кримінальної справи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Будь-який громадянин чи службова особа підприємства, щодо яких порушувалась кримінальна справа, якщо вони вважали, що справа щодо них порушена незаконно, мали право оскаржити порушення такої кримінальної справи до суду, який перевіряв законність приводів і підстав порушення.
Отже, громадяни України мали змогу реалізувати своє конституційне право на судовий захист відповідно до ст. 55 Конституції України.
Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 р. введено новий порядок (ст. 214 КПК України), відповідно до якого слідчий або прокурор зобов’язані невідкладно (впродовж 24 годин) внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) будь-які відомості, які, на їхню думку, можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення. З моменту внесення такої інформації до ЄРДР відкривається кримінальне провадження (аналогічне порушенню кримінальної справи) та негайно починається досудове розслідування.
Важливо зазначити, що КПК 2012 р. позбавив громадян України змоги оскаржити до суду законність внесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення (відкриття кримінального провадження).
Але, на нашу думку, навіть з редакції, яка є, у наведеній частині ст. 214 КПК України видно, що для внесення відомостей до ЄРДР щодо факту ухилення від сплати податків, будь-який слідчий, діючи у межах закону, повинен врахувати особливості чинної редакції ст. 212 КК України (стаття КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків).
А ці особливості такі:
– для того, щоб зробити висновок про наявність кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків за ст. 212 КПУ України, контролюючі та слідчі органи мають довести факт ненадходження до бюджету податків і зборів на суму не менше ніж 609 тис. грн (ч. 1 ст. 212 КК України);
– обов’язково повинні бути докази умислу на ухилення від сплати податків, а одного тільки факту ненадходження коштів на суму більш ніж 609 тис. грн недостатньо;
– диспозиція ст. 212 КК України має бланкетний характер: контролюючі та слідчі органи мають встановити факти умисних порушень конкретних норм саме податкового, а не будь-якого іншого законодавства, внаслідок чого відбулось ненадходження до бюджету коштів (податків, зборів (обов’язкових платежів).
До того ж ст. 86 Податкового кодексу України визначає, що порушення фактів податкового законодавства встановлюється єдиним документом – актом документальної перевірки (планової або позапланової; виїзної або невиїзної).
Якби слідчі вносили до ЄРДР відомості про ухилення від сплати податків з урахуванням цих обставин (а саме це випливає з наведених норм), то платники податків могли б вважати себе більш захищеними від свавілля силових органів (у відсутності можливості судового оскарження рішень про відкриття кримінальних проваджень).
Практика застосування ст. 214 КПК України 2012 р. щодо службових осіб суб’єктів господарювання стосовно реєстрації в ЄРДР відомостей щодо ухилення від сплати податків свідчить про те, що слідчі усіх без винятку правоохоронних органів неналежно виконують свої обов’язки з встановлення обставин, що можуть свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
Як наслідок цього: кримінальні провадження щодо ухилення від сплати податків відкриваються за актами податкових перевірок з сумнівними підставами донарахувань податків і безвідносно до будь-якого умислу службових осіб підприємства на ухилення від їхньої сплати, або взагалі навіть без актів податкової перевірки, як того вимагає ст. 86 ПК України, на підставі всіляких довідок, аналізів, аналітичних висновків і навіть просто рапортів оперативних працівників про ймовірну несплату податків, або можливі втрати бюджету, без об’єктивного встановлення конкретної суми ненадходження коштів до бюджету.
Результатом такого «легкого» відкриття кримінальних проваджень для суб’єкта господарювання є, як правило, безпідставні обшуки, вилучення первинних документів, різного плану негласні слідчі (розшукові) дії (аудіо- та відеоконтроль, огляд, виїмка та арешт кореспонденції, зняття інформації з електронних інформаційних систем, тощо), а потім податкові перевірки за постановами слідчих, акти перевірок з сумнівними підставами донарахувань податків і довгі походи з оскарженнями цих результатів у різних, зокрема судових інстанціях.
А оскільки саме ухилення від сплати податків є найпоширенішою претензією з боку держави до суб’єкта господарювання, то наявний порядок відкриття кримінальних проваджень за ухилення від сплати податків став дуже серйозним інструментом протиправного тиску на бізнес.
Все це відбувається і сьогодні, попри те, що 08.09.2014 Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України було надано офіційне роз’яснення про те, що слідчі органи повинні вносити до ЄРДР відомості про умисне ухилення від сплати податків тільки на підставі податкових перевірок, результати яких оформлені відповідно до вимог ст. 86 ПК України актом документальної перевірки.
Саме тому Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики з ініціативи Асоціації платників податків України на одному з подальших засідань, а потім і сесія Верховної Ради, розгляне питання внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (у ст. 214 КПК України) та Податкового кодексу України (у ст. 56 ПК України), які мають на меті максимально мінімізувати випадки безпідставного відкриття кримінальних проваджень за ухилення від сплати податків, зменшення необґрунтованого тиску на бізнес та створення атмосфери, яка сприятиме інвестиційній привабливості нашої держави, як це передбачено Коаліційною угодою та Планом законодавчого забезпечення реформ в Україні.
Вважаємо за необхідне окремо зосередити увагу ще на одній проблемі, яка також є інструментом протиправного тиску на бізнес і негативно впливає на привабливість нашої країни в сфері інвестування.
Вище ми зазначали, що слідчі всіх без винятку правоохоронних відомств разом з їхніми процесуальними керуючими прокурорами допускають однакові помилки під час відкриття кримінальних проваджень щодо службових осіб суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків.
Але і раніше, і, відповідно до ч. 3 ст. 216 чинного Кримінального процесуального кодексу України, провадження досудового розслідування з кримінальних проваджень, відкритих за ст. 212 Кримінального кодексу України, є виключною компетенцією слідчих органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства (наразі це слідчі Державної фіскальної служби України).
На практиці платники податків – юридичні особи, постійно натрапляють на проблеми, коли щодо службових осіб одного і того ж підприємства з приводу претензій щодо сплати податків, до того ж щодо одних і тих самих господарських операцій, відкриваються і розслідуються кримінальні провадження у різних правоохоронних відомствах одночасно.
І слідчі всіх цих відомств один поперед іншого намагаються у цього суб’єкта господарювання вилучити первинні документи, провести обшуки. Працівники цих підприємств змушені ходити на допити в різні правоохоронні відомства, де їм ставлять питання з приводу одних і тих самих господарських операцій.
Виявляється такі ганебні явища у нашій державі відбуваються впродовж всього часу після введення в дію цього «специфічного» КПК 2012 р. І все завдяки змісту ч. 5 ст. 216 цього Кодексу, де у другому абзаці хоча і не прямо, але надається можливість слідчим будь-якого правоохоронного відомства вести досудове слідство з будь-якого кримінального правопорушення, поки шановний прокурор не згадає про свій обов’язок встановити підслідність цього кримінального правопорушення відповідно до вимог цього кодексу.
А практика показує, що саме про своєчасне встановлення підслідності з кримінальних правопорушень, відкритих за ухилення від сплати податків, прокурори у більшості випадків чомусь «забувають». Тим більше, що чинний КПК України дає їм таку змогу, оскільки на відміну від КПК України 1960 р., відповідних термінів для цього не встановлює.
Впевнений, що Комітет з питань податкової та митної політики Верховної Ради України, разом з депутатами Коаліції та іншими прогресивними депутатами Верховної Ради, найближчим часом покладуть край цим ганебним явищам шляхом прийняття відповідних змін до чинного Кримінального процесуального законодавства.