Військовий збір, введений в Україні влітку 2014-го як тимчасове джерело фінансової підтримки наших збройних сил, взимку 2015-го трансформувався в постійний збір з незрозумілими тимчасовими рамками його існування й адміністрування. На момент запровадження цей збір цілком відповідав тодішнім заявам про швидке завершення конфлікту на Донбасі та встановлювався до 01 січня 2015 р. Але, як відомо, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Аналіз останніх податкових реформ це повністю підтверджує.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
До переможного завершення.
Напевно, кожен готовий платити військовий збір навіть у розмірах, що значно перевищують встановлені, але гнітить почуття прикрості щодо законодавчих підстав виникнення у нас такого обов'язку. Чимало запитань постає щодо законності тимчасово введеного платежу. Як відомо, поява будь-якого нового податку або збору, пов'язано виключно з внесенням відповідних змін до Податкового кодексу України. Така процедура чітко прописана в п. 4.4 ст. 4 ПК України, де зазначено, що встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їхнім платникам здійснюються відповідно до цього кодексу. Більш того, якщо піти далі, то в п. 7.3 ст. 7 ми побачимо, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України. То що маємо? Внесенням змін до Податкового кодексу України був введений і військовий збір, але якось нишком. Податковий обов'язок виникає виключно за платежами, закріпленими ст. 9 і 10 Податкового кодексу України, але там військового збору не було влітку, немає і зараз, а отже, у нас немає і обов'язку його платити. Військовий збір в Податковому кодексі десь на задвірках: п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення».
При першому прочитанні тексту податкової реформи, запропонованої Кабміном як новорічний подарунок і проголосованої Верховною Радою під шампанське і цукерки, не відразу зрозумієш, що зміни торкнулися і військового збору. Виною тому рівень нормотворчості нинішньої влади, зведений до позначки «0». Адже в підрозділі 10 розділу ХХ Податкового кодексу України немає пункту з порядковим номером «161» (а в такій редакції опублікований текст Закону на сайті «Голосу України»), є пункт 16-1, що якраз і регулює питання, пов'язані з військовим збором. Але, напевно, тире, коми, крапки й інші знаки пунктуації в головних фінансових документах країни (мова про бюджет і зміни до податкового кодексу) для міністрів, депутатів та інших слуг народу – це дріб’язок…
Отже, військовий збір нині, з одного боку, є тимчасовим і перехідним явищем, однак із іншого – встановлюється на невизначений термін. Адже як можна визначити часові рамки процесу реформування Збройних сил України? Адже саме до цієї епохальної події прив'язується скасування військового збору. Для кожної розсудливої людини зрозуміло, що цей процес безперервний і за сутністю своєю не має завершення. Реформувати ту чи іншу галузь можна роками, десятиліттями. Прикладів чимало, можна згадати Помаранчеву революцію 2004 року і гучні заяви переможців про проєвропейський вектор розвитку України і початок реформування мало не всіх сфер суспільних відносин. А тепер давайте порахуємо, з 2004 року минуло понад 10 років, а віз і нині там... У зв'язку з цим прив'язувати термін дії військового збору до термінів реформування збройних сил, це, як сподіватися, що тобі сьогодні продадуть 100 доларів в найближчому відділенні банку. Своєю чергою, фінальним акордному у реформуванні ЗС має бути відповідне рішення Верховної Ради України. Не перемога над ворогом, або припинення війни, а саме рішення Верховної Ради. Таке формулювання в Податковому кодексі руйнує не лише уявлення про терміни в податковому праві, а й наштовхує на думку про те, що податкова реформа писалася на колінах, у перервах між першою і другою. Все це означає, що військовий збір або вічний, або буде скасований виключно з суб'єктивних, імовірно, політично-популістських підстав.
Зміна об'єкта.
На цьому зміни військового збору не завершуються. Разом зі зміною термінів змінюється і об'єкт оподаткування таким збором. Раніше військовий збір сплачувався з доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Останні ж зміни податкового законодавства трансформували і цю, вже усталену норму.
Тепер об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України. Зазначена стаття визначає загальне поняття об'єкта оподаткування щодо податку на доходи фізичних осіб, розділяючи його на об'єкт оподаткування резидента та об'єкт оподаткування нерезидента. Зокрема, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їхнього походження в Україні, які остаточно оподатковуються при їхньому нарахуванні; іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом ж оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їхнього походження в Україні, які остаточно оподатковуються при їхньому нарахуванні. Це на рядок ширше попереднього варіанта. Не виключено, що ставка в 5-6% дала б менше навантаження, ніж таке розширення бази.
І знову ж таки, об'єкт змінюється точно так само, як і вводився військовий збір – нишком, із замовчуванням, зі сподіванням, що не помітять. Однак на думку спадають аналогії з армійськими буднями. Наказ про наступ або про відступ під час військових дій отримують не всі бійці. Підсумок: поранення, смерть, поразка…
У ситуації з військовим збором, зі зміною об'єкта оподаткування, зі збільшенням фіскального навантаження на платників податків ми будемо свідками того, що, по-перше, не всі платники знатимуть про те, що такий збір потрібно платити вже по-іншому, по-друге, вони просто не зможуть його розрахувати. Все це призведе до складнощів адміністрування військового збору, збільшення витраченого часу на обчислення і звітність за таким платежем. Зазначені проблемні моменти могли бути усунені, як-то кажуть, одним помахом пера, якби детально була прописана база оподаткування військовим збором.
Збір без бази.
Об'єкт оподаткування і база – цілком різні речі, і за наявності об'єкта, але без бази розрахувати податок неможливо. Разом з цим, в Податковому кодексі України чітко передбачено, що база оподаткування та порядок її визначення мають встановлюватися Податковим кодексом для кожного податку окремо (п. 23.2 ст. 23 ПК України). У випадку з військовим збором ми спостерігаємо парадоксальну ситуацію, коли є об'єкт оподаткування та ставка, але відсутня база. Що в такій ситуації має робити платник податку? Напевно, на думку контролюючих органів, обчислювати збір згідно зі ставкою і об'єктом оподаткування. А як у такій ситуації розцінювати норми на ст. 25 ПК України, де зазначено, що ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) визначення бази оподаткування. Тобто законодавцем гранично ясно регламентовано те, що без бази оподаткування руйнується весь правовий механізм окремо взятого податку чи збору, нівелюється можливість його сплати.