Все, що стосується податків у нашій державі, має характер напрочуд динамічних явищ. Майже кожного року анонсується чергова податкова реформа: від «малої» до «великої» та «радикальної», що змушує платників податків пристосовуватись до чергових змін. І це в умовах реалій вітчизняної практики ведення бізнесу, котра полягає у переважно антагоністичних відносинах з державою, що тривають не одне десятиліття. Правомірний обхід податків, податкова перевірка без донарахувань залишаються, як і раніше, швидше ефемерними, аніж практичними поняттями для податкового інспектора. І це слід враховувати.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Це про загальне. А тепер про деталі — окремі акценти в податковій практиці адвоката, що, на нашу думку, дозволяють говорити про той можливий напрямок, який обрала держава в останній період у пріоритетах діяльності податкової стосовно бізнесу.
У зоні особливої уваги
Поговоримо відверто. Якщо вести мову про поняття «податковий шантаж», то на перший план виходить саме ця категорія податкових спорів. Включення платника податків до переліку ризикових та/або зупинка реєстрації його податкових накладних може означати для бізнесу блокування його фінансово- господарської діяльності та втрату ділової репутації.
І тут спадає на думку відомий анекдот. Заєць біжить з усіх сил. Його питають: «Чого біжиш?» Відповідає: «Так геть усіх хапають і підковують». «Так це не всіх підковують, а тільки верблюдів». «Ага, — відповідає заєць. — Ось зловлять, підкують, а потім доводь, що ти не верблюд». Так і у питаннях, пов'язаних з ризиковими платниками податків та зупинкою реєстрації податкових накладних. Наприклад, завдяки певній «розмитості» у розумінні п. 8 «Критеріїв ризикованості платника ПДВ» (додаток 1 до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1165 від 11.12.2019 р.) навіть добросовісний платник податків, якому вже було зареєстровано податкові накладні, може потрапити у «чорний список». І підставою для такого включення може стати будь- яка податкова інформація, що дає привід податковому органу підозрювати платника ПДВ у його ризиковості.
Кількість податкових спорів з цього приводу зростає, як і кількість судових справ, виграних на користь бізнесу. Та все ж у підсумку фактична ефективність такого захисту залишається низькою внаслідок того, що на адміністративне та/або судове оскарження треба витратити значну кількість часу. А насамкінець, якщо судовим рішенням і буде зобов'язано виключити платника податків з реєстру ризикових та/або зареєструвати його податкові накладні, це зовсім не означає оперативного виконання такого рішення податковими органами, оскільки процес «підготовки його до виконання» може тривати місяцями.
Наголошуємо, що фінансові втрати бізнесу від незаконного блокування реєстрації податкових накладних можна вирахувати щоденно. І в цьому випадку складно говорити про можливість притягнення до індивідуальної відповідальності членів комісії податкового органу, які безпосередньо приймають рішення про включення платника до переліку ризикових та/або зупинку реєстрації його податкових накладних та про те, чи готовий звичайний представник середнього чи малого бізнесу намагатись і надалі відстоювати свої права та стягувати отримані збитки з податкової. Ці питання залишаються відкритими.
Коли мораторій більше не мораторій
Інше питання, на якому варто зосередитись, це прийняття у 2021 р. урядом доволі цікавої з точки зору змісту постанови № 89 від 03.02.2021 р. «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі — Постанова № 89), якою дозволено проведення деяких видів податкових перевірок юридичних осіб (планових та ряду позапланових). І це беручи до уваги, що мораторій на податкові перевірки, запроваджений Податковим кодексом України на період карантину, скасовано не було. Абстрагуючись від того, що податкові перевірки — це, по суті, шлях поповнити бюджет, до чого призвело рішення уряду про відновлення податкових перевірок у судовій практиці? Наведемо приклади.
18.05.2021 р. Харківський окружний адміністративний суд у справі № 520/3776/21 став на бік платника податків та скасував наказ про проведення планової податкової перевірки. З іншого боку, 22.04.2021 р. Луганський окружний адміністративний суд у справі № 360/918/21 став на бік податкової та відмовив у задоволенні позову про скасування наказу щодо проведення планової податкової перевірки. Позиція судових інстанцій в ідентичних податкових спорах є кардинально протилежною при наданні відповіді на питання, чи може чинна Постанова № 89 фактично вступати в суперечність з нормами Податкового кодексу України. Як бачимо, до розв'язання цього питання Верховним Судом про єдність висновків судових інстанцій говорити зарано, але не варто забувати про те, що недопуск до податкової перевірки — це, знову- таки, реальна вірогідність для платника ПДВ потрапити до переліку ризикових. А про наслідки та ефективність правового захисту зазначалось вище.
Акцентуємо також увагу, що в питаннях проведення податкових перевірок актуальною стала масовість фактичних перевірок. Оприлюднена ДПС статистика відверто вражає: лише за 3 перших місяці 2021 р. кількість фактичних перевірок перевищувала 5 тис. з проведеними донарахуваннями більш аніж 190 млн грн. Маємо кейс, за яким на підставі листа одного з виконуючих обов'язки керівника департаменту ДПС України, виданого напередодні 2021 р., протягом лише 3 перших місяців 2021 р. було проведено кілька десятків фактичних перевірок суб'єктів господарювання по всій Україні з питань обігу підакцизних товарів з донарахуваннями від декілька сотень тисяч до більш ніж 10 млн грн за результатами окремої перевірки.
Оперативність проведення перевірок не викликає сумнівів, проте є багато «але». Зокрема, підставою для направлення листа про ініціювання фактичних перевірок стали висновки судової експертизи у триваючому кримінальному провадженні щодо віднесення певного зразка товару до переліку підакцизних, про фактичний зміст якої (як і про те, яким чином це кримінальне провадження стосується фактичних обставин) ані суб'єкти господарювання, що підлягали фактичним перевіркам, ані інспектори (враховуючи дані, отримані на адвокатські запити) під час проведення фактичної перевірки не здогадувались. І знову на думку приходить відомий анекдот про верблюда...
Презумпція тотальної винуватості платника
2021 р. був роком набуття чинності положеннями Податкового кодексу України, які вперше запровадили концепцію вини платника податків у податковому законодавстві, що суттєвим чином впливає на розмір штрафних санкцій. На практиці маємо ситуацію, коли податкова не доводить вину платника податків, а приймає за правило, що платник завжди винний. І ті «опитувальні листи» для з'ясування наявності вини, що отримують платники податків від перевіряючих під час проведення документальних податкових перевірок на предмет того, наприклад, чи має право якась особа, крім бухгалтера, вносити записи чи виправлення до даних бухгалтерського обліку, викликають відвертий подив щодо логіки таких запитань.
Доречно також відмітити, що на думку ДПС України, вина платника податків може бути доведена за результатами камеральних перевірок (див. лист ДПС України від 26.03.2021 р. № 7485/7/99-00-18-02-02-07 «Рекомендації щодо реалізації концепції притягнення до фінансової відповідальності платника податків за умови доведення його вини за результатами проведення камеральних перевірок»), що проводяться на підставі даних податкових декларацій та інформаційних баз, що взагалі не можуть, як де-факто, так і де-юре, містити підтвердження того, що платник цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання податкових зобов'язань, що є обов'язковим для визначення факту умисного діяння платника. І тут, безсумнівно, крапку у вирішенні спорів щодо критеріїв доведеності вини платника податків має поставити суд, але тенденція з «презумпцією тотальної винуватості» платника, на наш погляд, є очевидною.
Висновки
Можна назвати складним, але оптимістичним теперішній стан правового захисту бізнесу в спорах з податковою, головним чином зважаючи на результати вирішення податкових спорів у судах. Так, за даними ДПС України, за січень- квітень 2021 р. з загальної кількості позовів платників податків до органів ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень на користь платників було розглянуто 2,8 тис. справ на загальну суму 21,7 млрд грн, а на користь органів ДПС — 1,72 тис. справ на 17,4 млрд грн. Однак вектор, що обрала держава у відносинах з бізнесом, викликає занепокоєння і потребує кардинальних змін. Насамперед, зміни ідеології роботи податкових органів у напрямку реального функціонування ДПС як сервісного, а не «всекарального» державного інституту.