Подвійне оподаткування українців, які перебувають за кордоном: що необхідно знати та врахувати

Сьогодні питання подвійного оподаткування, як ніколи, важливе для наших співгромадян у Європі, зважаючи на те, що багато українців, перебуваючи за кордоном, продовжують працювати та вести бізнес в Україні.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Насамперед необхідно озброїтись потрібною термінологією:

• зовнішнє, тобто міжнародне подвійне оподаткування є обкладанням податками однієї особи стосовно однієї бази в більш ніж двох державах за один і той же період. Для врегулювання питань щодо подвійного оподаткування Україною було укладено угоди про уникнення подвійного оподаткування, перелік яких можна знайти тут.

• податкове резидентство – як зазначає Ю. Крюков, фактично означає, в якій країні ви повинні сплачувати податки. Найчастіше статус податкового резидента набувається після 183 днів перебування у країні. 

Отже, чи будуть ваші доходи оподатковуватись у іншій країні, залежить від того, чи визнає ця країна вас як свого податкового резидента

Зазвичай є кілька критеріїв (етапів) визначення податкового резидентства особи:

1. вона вважається  резидентом  тієї  держави,  де  вона  має постійне житло; 

2. якщо вона має постійне житло в обох державах, вона вважається резидентом  тієї  держави,  де  вона  має  більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

3. якщо держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з держав,  вона  вважається  резидентом тієї держави, де вона звичайно проживає;

4. якщо вона звичайно проживає в обох державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї держави, національною особою якої вона є (у нашому випадку – громадянином).

Отже, для визначення резидентства важливими є наступні два критерії – постійне проживання та наявність центру життєвих інтересів.

У випадку із українцями, які у зв’язку із бойовими діями виїхали за межі України, на них поширює свою дію тимчасовий захист, тривалість якого відповідно до Директиви 2001/55/ЄС та Імплементаційного рішення Ради ЄС від 04.03.2022 має становити 1 рік та який згодом може бути продовжений на шестимісячні періоди впродовж не більше 1 року.

 Відповідно до згаданої Директиви «тимчасовий захист» – процедура виняткового характеру для забезпечення у разі масового або неминучого масового напливу переміщених осіб із третіх країн, які не можуть повернутися до країни свого походження…

Зазначене свідчить про те, що перебування українців на території країн ЄС, у тому числі й Німеччини, за своїм характером є тимчасовим та спричинене не їх бажанням, а надзвичайною ситуацією, та ставить під сумнів наявність тісних економічних та особистих зв’язків українців у країні, де вони вимушені перебувати.

Таким чином, якщо українець не має центру життєвих інтересів у країні, де тимчасово перебуває, він визнається резидентом тієї країни де він: а) звичайно проживає; б) є громадянином (в обох випадках переважно це – Україна). 

Якщо Ви ФОП

Стосовно ФОПів зазвичай юристами на користь аргументу щодо податкового резидентства України наводяться дві наступні статті угоди про уникнення подвійного оподаткування (для прикладу візьмемо Угоду з ФРН): ст. 7 «Прибуток від комерційної діяльності» та ст. 14 «Незалежні особисті послуги». 

Стаття 7 передбачає, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі,  якщо тільки  це  підприємство  не  здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через  розташоване в ній постійне представництво. Отже, якщо ваша діяльність як підприємства провадиться на території України, то і податки сплачуватимуться в Україну.

Тим не менше потрібно розрізняти правову категорію фізичної особи –підприємця та підприємства як юридичної особи. В українському законодавстві ФОП – це завжди одна фізична особа, яка несе відповідальність усім своїм майном. На ФОП та на юридичну особу (в значенні ст. 7 – підприємство) поширюються різні правові режими, що викликає у мене сумнів у тому, чи поширюється ст. 7 на ФОПів.

Стаття 14 Угоди передбачає, що доходи, які одержуються резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковуються в другій Договірній Державі тільки якщо він володіє там доступною йому постійною базою з метою провадження цієї діяльності. Отже, за загальним правилом, якщо ви надаєте професійні послуги (що включає незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів) або здійснюєте іншу діяльність незалежного характеру (наприклад, ви є ФОПом) в Україні, то і податки сплачуватимуться в Україну.

Однак варто зауважити про той факт, що, маючи «постійну базу» (наприклад, орендуючи офіс чи коворкінг) та провадячи бізнес на території іншої країни, ви будете змушені платити податки до бюджету цієї країни.

Як підтвердити українське резидентство

На вимогу податкових органів Німеччини ви можете підтвердити українське резидентство за допомогою довідки – підтвердження статусу податкового резидента України (окремо видається на ФОПа).

Заява про отримання такої довідки подається платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за основним місцем обліку, а у разі подання заяви особами, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, – до будь-якого контролюючого органу. Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв'язку в електронній формі.

Довідка може бути видана електронна через 10 днів.

Якщо ви вирішили сплачувати податки у іншій країні

Якщо так сталось, що ви таки повинні сплачувати податки у іншій країні, то подвійно оподатковувати в Україні вас не будуть.

Відповідно до п. 13.4 Податкового кодексу України суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та / або об'єкт оподаткування. 

Згідно з ПК України зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Процедура взаємного узгодження

Ще один вихід із ситуації, коли від вас вимагається сплата податків в іншій країні попри те, що ви не провадите свою діяльність на її території, – ініціювати процедуру взаємного узгодження.

Відповідно до ст. 25 Угоди з Німеччиною: якщо особа  вважає,  що  дії  однієї або обох Договірних Держав призводять або призведуть до її оподаткування всупереч положенням цієї Угоди, вона може, незалежно від засобів захисту, передбачених національними законодавствами цих Держав, подати інформацію про це/ заяву / скаргу/свій випадок до компетентного  органу Договірної Держави, резидентом якої  вона  є.

Вказане право особи передбачене і в ст. 108-1 ПК України, відповідно до якої заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження подається платником податків до компетентного органу України. Для цілей цієї статті компетентним органом України є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування, або уповноважений ним інший орган.

За умови дотримання наведеної процедури відповідальність за визначення податкового резидентства буде перекладено на податкові органи, відповідно, ФРН та України.