Податкові перевірки платників податків, незалежно від виду (камеральна, документальна невиїзна, документальна виїзна тощо) зазвичай призводять до нарахувань податкових зобов’язань, а також до нарахувань значних штрафних санкцій. У такому разі контролюючий орган виносить податкові повідомленнярішення (далі – ППР), процедура оскарження яких досить детально описана в Податковому кодексі України (далі – ПКУ).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Податковий спір починається значно раніше, ніж документи подані до суду (судове оскарження) або до контролюючого органу вищого рівня (адміністративного рівня).
Податковий спір починається з грамотного ознайомлення з актом перевірки, на якому керівник компанії – платника податків зобов’язаний поставити свій підпис. Важливо відзначити, що відмова керівника від писання акта від або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов’язання (п. 86.3 ст. 86 ПКУ). Отже, єдиним виходом для платника податків у разі незгоди з актом є підписання його із зауваженнями, таке право платнику податків надане п. 17.1.6 ст. 17 ПКУ. Зазвичай використовується наступне формулювання: «Акт отриманий такогото числа, з висновками акта не згоден, заперечення будуть надані в установлений законодавством строк». Слід зазначити, що головне призначення заперечень до акта перевірки – це офіційна подача необхідних первинних документів, які з різних причин не були подані в ході перевірки. Заперечення та документи, визначені в акті як відсутні, подаються до контролюючого органу протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта (п. 86.7, п. 44.7 ПКУ; п. 4.6, п. 4.8 Наказу Мінфіну від 14.03.2013 № 395). Керівник компанії та її законний представник (яким може бути і зовнішній консультант) мають право брати участь у розгляді заперечень, якщо про це зазначено у запереченнях.