З 1 вересня 2021 р. починається одноразове добровільне декларування фізичними особами належних їм активів, передбачене законами № 1539-IX (внесено зміни до Податкового кодексу, зокрема введено підрозд. 9-4 розд. XX ПК України під назвою «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб»), № 1524-IX (внесено зміни до Закону «Про валюту і валютні операції») та № 1542-IX (внесено зміни до КУпАП, КК та КПК). У пресі та юридичному наративі це декларування здебільшого іменують податковою амністією.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не податкова і не амністія
Насправді це не податкова, а радше амністія активів, набутих власниками без сплати належних (з погляду держави) податків з джерел їх походження. Попри те, що Google Trends видають за останній місяць понад 15 тис. результатів на запит «податкова амністія» і лише близько 4 500 на запит «амністія активів», суть цього ризикованого кроку законодавця полягає в тому, що люди, які мають незадекларовані активи, тепер можуть їх задекларувати, сплативши встановлену суму збору. Просто «податкова амністія» звучить модно.
Оскільки цілковитого прощення податків не передбачено, і платити таки доведеться, заради термінологічної точності можна вважати, що це не амністія, а заміна несплачених податків іншим варіантом їх оплати. Задекларована мета — «стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян» (як це зазначено у назві закону № 1539-IX — основного з 3 законів, спрямованих на досягнення мети) — вже викликає запитання, бо подібна державна маніпуляція вчить громадян, що податків можна уникати, сподіваючись на прийдешню «амністію». І це відбувається не вперше.
Євробляхи для заможних
Так, принаймні, сприймають «амністію» люди, яким немає чого «одноразово декларувати», бо вони платили податки і активів не накопичили. Тому з погляду суспільної справедливості цей крок законодавця виглядає не дуже збалансованим, бо держава вчиняє своєрідний акт поблажливості щодо неплатників податків, які невідомо як збагатилися і придбали «нечисті» активи. Як і з «євробляхами»: хтось привозив з-за кордону вживані автомобілі і платив усі ті здирницькі акцизи, мита і ПДВ, а хтось не платив і дочекався акту державної поблажливості.
Отже, йдеться про аналог «євроблях» для заможних, оскільки активи (в т.ч. некомерційні авто) на суму до 400 тис. грн одноразово добровільно декларувати не потрібно — вони вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори (п. 10 підрозд. 9-4 розд. XX «Перехідні положення» ПК). До таких належать також нежитлова нерухомість площею до 60 кв. м, квартири до 120 кв. м й будинки до 240 кв. м. Одноразово декларувати їх не треба — декларуються тільки активи, що мають більшу вартість чи площу. Неможливо задекларувати й готівку, активи, одержані кримінальним або корупційним шляхом, а також ті, що перебувають на території держави-агресора чи походять з неї.
Не для публічних діячів
Скористатися нагодою одноразового декларування можуть фізичні особи-резиденти, у т.ч. самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але були ними на момент набуття активів, але не ті, що за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 р., подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції. Також не зможуть подати декларації малолітні, неповнолітні, недієздатні чи підсанкційні особи (п. 3 підрозд. 9-4 розд. XX «Перехідні положення» ПК).
Чотири простих кроки
Тим, хто не підпадає під зазначені обмеження, має згадані вище активи і бажання їх «очистити», слід у період з 1 вересня 2021 до 1 вересня 2022 р. встигнути зробити 4 послідовних кроки за алгоритмом, який щойно проілюстровано на аналітично-правовій платформі Lex (https://lex.activelex.com/) у схематичній покроковій інструкції «Процедура застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб», а саме:
1) до подання декларації відкрити спеціальний банківський рахунок згідно з затвердженим постановою НБУ № 83 «Положенням про порядок відкриття та ведення поточних рахунків зі спеціальним режимом використання в національній та іноземних валютах, банківських металах для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування». На цьому етапі декларанта перевірять на відповідність вимогам ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою НБУ від 19.05.2020 р. № 65, та ст. 5 Закону України «Про санкції»;
2) через електронний кабінет платника податків подати декларацію, у якій зазначити інформацію згідно з пп. 6.1 підроз. 9-4 роз. ХХ «Перехідні положення» ПК про переказані на спеціальний рахунок кошти та інші активи;
3) сплатити збір за ставками 5% вартості об’єктів оподаткування, що знаходяться на території України, 9% вартості закордонних та 2,5% номінальної вартості державних облігацій України. Можна платити трьома частинами до 1 листопада 2024 р., але тоді ставки будуть, відповідно, 6%, 11,5% і 3%;
4) пройти камеральну перевірку протягом 60 календарних днів після подання декларації.
Докладніше етапи спецдекларування окреслено у згаданій вище процедурі, яка містить більш розлогі коментарі та гіперлінки до чинних норм права, що визначають кожний з етапів, та постійно оновлюються в унісон з законодавчими змінами.
Неподання декларації — заява про відсутність активів
Особи, які мають право скористатися нагодою одноразового (спеціального) добровільного декларування та не скористаються нею, вважатимуться такими, що повідомили контролюючий орган про відсутність у власності станом на дату завершення періоду проведення декларування (1 вересня 2022 р.) активів, набутих за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори, та/або склад і обсяг таких активів перебуває у межах, визначених п. 10 підрозд. 9-4 (п. 3 підрозд. 9-4 розд. XX «Перехідні положення» ПК).
Ця умова, а також неминуче насування автоматичного міжнародного обміну фінансовою інформацією, до якого Україна підключиться вже у 2022 р., розростання фінмоніторингу та інших новочасних міжнародних і вітчизняних засобів контролю фінансів і майна людей додають привабливості ідеї одноразового спецдекларування. Законодавець, безумовно, обрав дуже слушний момент для цієї акції й задумав наповнити бюджет перед закручуванням податкових гайок.
Гарантії й ризики
Але вирішуючи питання про участь у спецдекларуванні, кожен має оцінити переваги і ризики та уважно проаналізувати норми, якими декларанти звільняються від відповідальності в разі сплати збору, якою увінчується вся процедура добровільного декларування.
Згідно з нормами підрозд. 9-4 розд. XX ПКУ, у зв’язку з задекларованими активами:
- до декларанта не можуть застосовуватися заходи забезпечення кримінального провадження, запобіжні заходи та вчинятися слідчі (розшукові) дії, розпочинатися провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового та валютного законодавства (п. 14),
- відомості, що містяться в спецдекларації, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах щодо добровільного декларування (п. 16),
- ці відомості є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню (п. 17).
Також до КПК уведено нову ст. 88-1 «Недопустимість доказів, отриманих у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а також у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування», а новою редакцією ст. 212, 212-1 КК умисне ухилення від сплати податків, зборів і єдиного внеску вже не вважається умисним кримінальним правопорушенням, якщо пов’язане з активами, щодо яких особою було подано спецдекларацію. Однак для того, щоб наразитися на проблеми, учаснику спецдекларування не обов’язково ставати об’єктом кримінального чи адміністративного переслідування — досить потрапити до якогось списку і отримати тавро типу «Особа, що брала участь...» І тоді кожна транзакція ставатиме для колишнього спецдекларанта смугою нездоланних перешкод.
У часи, коли права особи можна обмежити не законом чи судовим рішенням, а якимось списком чи «критеріями ризиковості», небезпека поплатитися є цілком реальною. А якщо взяти до уваги ще й репутаційні ризики, які можуть змусити партнерів відсахнутися, аби не отримати тавро на зразок «Колаборант спецдекларанта», плоди «амністії» вже не здаватимуться такими солодкими.