Звичайні підприємці, особливо малий бізнес, з острахом сприймають податкові перевірки. Особливо коли внаслідок таких дій ДПІ вручає акт із встановленими порушеннями та донарахованими сумами податкових зобов’язань. Але не завжди дії податківців є правомірними (не лише в правовому полі, а й у розумінні здорового глузду та звичайної логіки). Пропонуємо розглянути одну з найпоширеніших ситуацій, яка склалася на сьогодні, у площині відносин держави (в особі податкових органів) з бізнесом (на прикладі звичайного підприємства).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Підприємство А (Покупець) купує у підприємства Б (Продавець) будьякий товар. Обидва підприємства є платниками ПДВ та знаходяться на загальній системі оподаткування. За умовами договору, постачання замовленої продукції здійснюється за рахунок та силами Продавця. Підприємство А після відносин з підприємством Б у результаті має наступні документи: договір, видаткова накладна та податкова накладна. Згодом підприємство А продає такий товар підприємству В, за умови транспортування товару вже за його рахунок та його силами. Унаслідок другої операції залишаються аналогічні документи.
По закінченню певного періоду часу (наприклад 1,5 року) на підприємство А приходить позапланова документальна виїзна податкова перевірка. Працівники ДПІ вимагають усі документи щодо операцій з контрагентом – підприємством Б. Здавалося б, усі документи в наявності, договір виконано, усі розрахунки проведені, товар далі перепроданий. Натомість, після закінчення перевірки, отримавши Акт перевірки, підприємство А з’ясовує, що підприємство Б знаходиться в зоні ризику його товарних операцій, оскільки податківці не знайшли його за адресою реєстрації і не змогли провести перевірку, про що склали відповідний акт. На запити до різних органів ДПІ отримало відповіді, що у власності підприємства Б відсутні рухоме та нерухоме майно, орендовані приміщення, кількість працюючих за останні декілька років становить 1 особу, яка є власником та директором підприємства. Крім того, підприємство Б не подає податкову звітність та не сплачує податки. Таким чином, податківці доходять висновку, що операції між підприємством А та підприємством Б є нереальними (безтоварними), а отже, не можуть впливати на розрахунок розміру податків підприємством А. Унаслідок описаної ситуації з підприємства А знімають увесь податковий кредит з ПДВ та витрати підприємства, отже, донараховують податкові зобов’язання.