Застосування «зручного прапору»

Конвенційний механізм регулювання державної реєстрації суден бере свій початок ще з другої половини минулого століття, проте визначення правових аспектів реєстрації суден залишається актуальним і досі. Це передусім обумовлюється наявністю усталеної практики створення національних міжнародних реєстрів («відкритих реєстрів») та «зручних реєстрів» суден.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Вперше умови надання національності суднам та їхньої реєстрації були визначені у Конвенції ООН про відкрите море 1958 р. (далі — Конвенція 1958 р.), а згодом закріплені Конвенцією ООН з морського права 1982 р. (далі — Конвенція 1982 р.). Так, ст. 91 Конвенції 1982 р., державам-учасницям було надано право самостійно визначати умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на їхній території, а також надання права плавати під своїм прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Окрім цього, ця стаття вказує на необхідність існування реального зв'язку між державою і судном, а також передбачає обов’язок держави видавати відповідні документи суднам, яким вона надає право плавати під своїм прапором.

Міжнародна морська організація (ІМО) 15.11.1979 прийняла Резолюцію ІМО A.441 (XI) «Контроль держави прапору над власником судна».  У цьому акті ІМО посилається на необхідність «посилити здатність держави здійснювати контроль над власником судна, що плаває під її прапором, або над особою, на яку власник судна поклав за угодою або іншим чином, виконання своїх обов’язків щодо цих питань». До того ж наголошується, що «безпека на морі і захист морського середовища можуть бути значно підвищені, якщо держава матиме змогу ідентифікувати та встановити зв’язок з особою, яка виконує такі обов’язки щодо судна, яке плаває під її прапором». Крім того, у Резолюції ІМО A.441 (XI) усім державам було запропоновано «вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб власник судна, яке плаває під прапором цієї держави, надавав такій державі актуальну інформацію, необхідну йому для ідентифікації та встановлення зв’язку з особою, на яку власник судна поклав за угодою або іншим чином виконання своїх обов’язків щодо цього судна з питань, які стосуються безпеки на морі і захисту морського середовища».

З метою подальшого врегулювання питань реєстрації суден, а також, враховуючи обов’язки держави прапора ефективно здійснювати свою юрисдикцію і контроль над суднами, Організація Об’єднаних Націй у 1982-1986 рр. розробила та прийняла у 1986 р. Конвенцію про умови реєстрації суден (далі — Конвенція 1986 р.).

Конвенція 1986 р. дублює положення попередніх конвенцій про те, що кожна держава, незалежно від того, чи є вона прибережною або не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі; судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати.

Конвенція 1986 р. визначає судно як будь-яке самохідне морське судно, що використовується у міжнародній морській торгівлі для перевезення вантажів, пасажирів або того чи іншого, за винятком суден валовою місткістю менш ніж 500 регістрових тон. 

У результаті аналізу положень Конвенції 1986 р. можна дійти висновку щодо визначення певних критеріїв «реального зв’язку» між судном та державою прапору: участь держави або її фізичних чи юридичних осіб у праві власності на судно; обов’язок держави реєстрації встановлювати вимоги, згідно з якими певну частину екіпажу будуть складати громадяни цієї держави; забезпечення належного управління суднами; забезпечення ідентифікації та підзвітності судновласників і операторів суден, що у свою чергу гарантується дотриманням умов, які стосуються самого реєстру суден.

Здавалося, що поточні проблеми реєстрації та забезпечення «реального зв’язку» між судном та державою прапора могли б бути вирішені. Проте згідно зі ст. 19 Конвенції 1986 р., вона набуде чинності лише через дванадцять місяців після дати, на яку не менш ніж 40 держав, загальний тоннаж яких становитиме щонайменше 25% світового тоннажу, стануть договірними сторонами Конвенції. Оскільки ця умова досі невиконана, ключовим міжнародно-правовим інструментом у сфері реєстрації суден була і залишається Конвенція ООН з морського права 1982 р.

Відповідно до ст. 92 Конвенції 1982 р., судно повинно плавати під прапором тільки однієї держави і, крім виняткових випадків, прямо передбачених у міжнародних договорах або у Конвенції 1982 р., підпорядковується його виключній юрисдикції у відкритому морі. Судно не може змінити свій прапор під час плавання або стоянки під час заходу у порт, крім випадків дійсного переходу права власності або зміни реєстрації. Судно, яке плаває під прапорами двох або більше держав, користуючись ними за зручністю, не може вимагати визнання жодної з відповідних національностей іншими державами і може бути прирівняне до суден, які не мають національності.

Враховуючи широкий зміст конвенційних норм, судновласники обирають альтернативний шлях, а саме – реєстрацію суден у вигідних юрисдикціях, тобто під «зручним прапором».

Слід зазначити, що сам термін «зручний прапор» («прапор зручності», «дешевий прапор», англ. – «flag of convenience», «FOC») на нормативному рівні не закріплений. Під «зручним прапором» прийнято розуміти прапор країни, яка надає право плавання на спрощених умовах, зокрема щодо реєстрації судна, сплати податків, регулювання умов праці, технічних вимог до суден, тощо.

Свою занепокоєність щодо теми «зручної реєстрації» на теперішній час активно висловлюють представники таких міжнародних організацій, як Міжнародна федерація транспортників (МФТ, англ. «International Transport Workers' Federation», «ITF»), Міжнародна морська організація («ММО», англ. «International Maritime Organization», «IMO») та Міжнародна організація праці (МОП, англ.  - «International Labour Organization», «ILO»).

Зокрема МФТ ще з 1948 р. є ініціатором кампанії проти використання судновласниками зручних прапорів, яка складається з двох елементів:
1. Політичної кампанії, спрямованої на ліквідацію системи зручних прапорів шляхом досягнення глобального визнання реального зв’язку між прапором, під яким плаває судно, і громадянством, підданством або місцем проживання його власників, менеджерів та моряків.

2. Галузевої кампанії, яка спрямована на забезпечення того, щоб моряки, які працюють на суднах під зручними прапорами, незалежно від їхнього громадянства або підданства, були захищені від експлуатації з боку судновласників.

Враховуючи сучасний стан міжнародного судноплавства, політичний напрям кампанії можна оцінити як кардинальний, а галузева кампанія є більш сприятливою та застосовною в теперешніх умовах.

Щодо Міжнародної організації праці (МОП), то найважливішим здобутком її діяльності слід назвати Конвенцію 2006 р. про працю у морському судноплавстві, ратифіковану на сьогодні 65 державами світу, зокрема і країнами «зручного прапора» (Беліз, Барбадос, Мальта, Кіпр, Маврикій, Панама та інші).

Згідно з даними, опублікованими на офіційному сайті МФТ у межах своєї діяльності, до держав, які пропонують суднам «зручну реєстрацію» належать Панама, Ліберія, Багами, Мальта, Кіпр, Камбоджа, Бермуди та ряд інших переважно острівних країн. Розгорнутий перелік держав «зручного прапора» наведено нижче.

    Судновласники суден під «зручним прапором», як правило, користуються такими перевагами:

-       дешева та швидка процедура реєстрації судна;

-       зменшення податкового та митного навантаження;

-       можливість безперешкодного працевлаштування іноземців;

-       мінімізація витрат на забезпечення екіпажу, враховуючи заробітну плату та інші види виплат;

-       уникнення суворого дотримання трудових стандартів, правил безпеки праці та соціального страхування моряків;

-       мінімальний контроль з боку морських адміністрацій та забезпечення нерозголошення даних як щодо судна, так і щодо його власника.

У нещодавно висловленій думці Стіва Коттона – генерального секретаря Міжнародної федерації транспортників (МФТ), останній пункт з наведеного вище переліку переваг «зручного прапора» вдало характеризується як «завіса секретності» (англ. «veil of secrecy»). З одного боку, це гарантує зацікавленим особам повну комерційну анонімність, та з іншого, приховування власності дає змогу уникнути переслідування у випадку недотримання умов трудових контрактів, несплати заробітної плати екіпажу тощо.

Загальновизнаною є тенденція розцінювати «зручні прапори» як негативне явище внаслідок відсутності належного реального зв’язку між державою реєстрації та судном, а також низькі вимоги до технічного стану суден і недотримання на таких суднах соціальних гарантій захисту прав моряків.

Проте завдяки роботі МФТ, наразі близько третини всіх суден, що плавають під «зручними прапорами», покриті колективними угодами МФТ, які забезпечують прямий захист (у сферах соціально-економічного забезпечення, безпеки, умов праці та інше) більш ніж 150 тисяч моряків.

До того ж на вдосконалення міжнародно-правового регулювання у сфері реєстрації суден впливає факт набуття чинності вже зазначеною Конвенцією МОП 2006 р. про працю у морському судноплавстві. Імплементовані до законодавств країн «зручних прапорів» положення Конвенції суттєво підвищують рівень правової захищеності моряків.

Отже, набутий досвід та практика співпраці з судновласниками, менеджерами суден, моряками та профспілками, дає змогу зробити висновок, що кількість недобросовісних учасників морської індустрії буде поступово зменшуватися за умови встановлення реального зв’язку між судном та державою прапора.