Українські морські порти потребують модернізації та оновлення. Як забезпечує держава можливості для залучення приватних інвестицій в портову галузь та чи достатньо прозорі умови для державно-приватного партнерства?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як усе починалося
Ідея перезавантаження інвестиційного законодавства, зокрема щодо державно-приватного партнерства у портовій галузі, не нова. Вона неодноразово обговорювалася у профільному міністерстві та парламентському комітеті. Хтось підтримував її, хтось пропонував альтернативи, але врешті-решт всі погодилися, що забезпечити необхідний обсяг капіталовкладень самотужки у зношені портові потужності держава не зможе. Та й приклади європейських країн свідчать, що активна участь бізнесу збільшує шанси на успіх.
І ось у 2013 р. Україна прийняла остаточне рішення розділити адміністративну та господарську функції портів. Держава повинна була взяти на себе роль лендлорда та забезпечити умови для розвитку, а стивідорну діяльність покладали на приватних інвесторів, які мали будувати термінали та залучати вантажопотоки. Верховна Рада прийняла Закон про морські порти, який мав стати міцним фундаментом для системної реформи галузі.