Інститут забезпечення морської вимоги є особливим в Україні як за своєю суттю, так і за своїм регулюванням. Якщо говорити про суть, то все достатньо зрозуміло: основною метою цього інституту є стимулювання судновласника до виконання наявних у нього зобов'язань перед кредиторами щодо морських вимог. З нашого досвіду можемо зазначити, що дуалістичну природу арешту судна дуже яскраво видно на практиці, оскільки процедурно — це забезпечення позову до подачі позову по суті, а матеріально — це реальна та дієва можливість вирішення спору без звернення до вартісного й довготривалого суду чи арбітражу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що стосується особливості процедури регулювання арешту морських суден в Україні, варто зазначити, що в нашій країні діє ратифікована 07.09.2011 р. Міжнародна конвенція з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, прийнята в Брюсселі 10.05.1952 р. Відповідно до ст. 2 Брюссельської конвенції, встановлюється пріоритет національного права над міжнародним. Таким чином, першою особливістю арешту морських суден в Україні є високий рівень регламентації цього процесу саме національним законодавством. Отже, необхідно звернутися до внутрішнього українського процесуального законодавства, яке регулює відносини щодо арешту морських суден.
Особливістю є те, що порівняно нещодавно (починаючи з 15.12.2017 р.) в Україні змінилися процесуальні правила арешту морських суден. Зміни обумовлені набуттям чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України та Цивільного процесуального кодексу. Господарський процесуальний кодекс регулює судочинство у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням комерційної діяльності між компаніями. В порядку цивільного судочинства розглядаються справи, які виникають з особистих немайнових і майнових відносин, у спорах фізичних осіб між собою або між фізичною та юридичною особою.
Виникає цікава ситуація, коли в Україні функціонують нові правила, які по суті є нововведеннями та новелами, проте вони функціонують вже достатньо довго, що дозволяє говорити про арешт суден крізь призму судової практики та відповідних реалій, а не лише з сухої теорії на папері. В Україні арешт морських суден входить до процесуального інституту забезпечення позову, проте він регулюється з особливостями, які притаманні саме арешту морського судна.
Полегшений механізм вибору підсудності
Судно — це особливий об'єкт, щодо якого виникають господарські відносини. У зв'язку з тим, що судно з легкістю може залишити юрисдикцію країни та зазвичай довго не перебуває на території будь-якої країни, встановлюється особливий механізм вибору підсудності для кредитора, а також якщо порівнювати зі звичайною практикою забезпечення позову, у кредитора відсутній обов'язок доведення ризику відчуження або втрати майна як забезпечення вимоги.
На визнання світової практики арешту морських суден в Україні був введений принцип, що справи про арешт судна, який здійснюється для забезпечення морської вимоги, суд розглядає за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна, або за місцезнаходженням порту, до якого прямує судно.
Зазначене правило значно полегшує життя кредиторам за морськими вимогами, оскільки строк розгляду справи про забезпечення позову в Україні складає два робочих дні. Враховуючи час на підготовку звернення до суду з усіма необхідними доказами, а також високу завантаженість судів, наявність можливості звернення до суду за місцезнаходженням порту, до якого прямує судно, надає можливість подачі заяви про арешт судна завчасно, ще до того моменту, як судно дійде до порту призначення.
Заява про арешт судна може подаватися у зазначений суд незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Особливу увагу варто приділити питанню доказування факту, що судно прямує до того чи іншого морського порту. Судова практика в Україні мала неоднозначний характер щодо прийняття як доказу інформації від ресурсів типу MarineTraffic для підтвердження місця знаходження судна чи Equasis для підтвердження особи власника чи менеджера судна. Траплялися випадки, коли судам було недостатньо інформації, яка містилася на цих ресурсах, для достовірного визначення порту прямування (перебування) судна.
Саме після ухвалення таких рішень суду ми виробили алгоритм отримання доказів перебування судна в порту призначення шляхом отримання довідки від капітана конкретного морського порту. Наші спеціалісти подавали адвокатські запити до порту призначення, а вже після прибуття судна капітани портів надавали відповідні довідки з підтвердженням місцезнаходження судна, що було достатнім для українських судів.
Також позитивним є той момент, що формується судова практика, де кредиторам вдається довести місце прямування та/або знаходження судна на підставі інформації від MarineTraffic, що в будь-якому випадку є важливим. Сподіваємося на однозначне та повне врегулювання окресленого питання в українській судовій практиці.
Позитивний напрямок у подачі позову по суті справи та співмірності вимог
Процесуальні кодекси передбачають особливі правила для арешту суден — позов повинен бути поданий впродовж 30 днів від дати заяви про забезпечення позову. З нашої практики можемо зазначити, що вирішення спірних питань відбувається в перші дні після накладення арешту на судно, адже якщо судно було за фрахтовано, то кожен день простою судна — це реальні та значні збитки для судновласника, що сильно підштовхує останнього до врегулювання спору в якнайшвидший строк.
Проте запас у 30 днів надає кредитору впевненість у майбутньому врегулюванні спору та можливість маневрів у переговорах з боржником. Тому з цієї позиції інститут забезпечення морських вимог в Україні є достатньо ефективним способом отримання заборгованості за морськими вимогами, особливо якщо порівнювати з іншими способами захисту.
Щодо співмірності вимоги українське законодавство встановлює просте правило — така співмірність не є обов'язковою та взагалі відсутня. Наразі процесуальні кодекси містять таке правило: «Заходи забезпечення позову, окрім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами». Отже, незалежно від розміру вимог кредитора, відсутність співмірності вимог не може бути підставою для відмови в арешті.
Наявність зустрічного забезпечення
В українському процесуальному законодавстві встановлюються такі правила щодо зустрічного забезпечення: зустрічне забезпечення використовується тоді, коли позивач не має зареєстрованого місця проживання чи майна на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які спричинені забезпеченням позову, в тому випадку, якщо було відмовлено в позові. Також якщо до суду надійшли докази, що майновий стан чи інші дії позивача можуть ускладнити виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені в результаті забезпечення позову, у разі відмови у позові.
З нашої практики, щодо можливості для застосування зустрічного забезпечення судновласнику необхідно надавати такі докази: розрахунок (а найкращий варіант — це висновок експерта) розміру портових зборів, вартості послуг, які надаються в порту, обсягу і вартості споживання палива судновими силовими установками, витрат на харчування членів екіпажу тощо.
Подальше регулювання: арешт in rem, тобто у зв'язку з вимогою до судна
Така можливість є нормальною і типовою у світовій практиці (особливо в країнах англо-саксонської системи права), проте українське законодавство не регулює зазначене питання. Судова практика щодо можливості накладення арешту судна є невтішною (зокрема, у випадках, коли у спірних правовідносинах, які стали підставою для появи морської вимоги, діяв бербоут-фрахтувальник).
Загалом, цей принцип активно використовується на практиці. Наприклад, коли ми розробляємо типові Terms and Conditions компаній, які здійснюють поставку бункерного палива, то приділяємо активну увагу цьому питанню в частині розробки умов щодо можливості накладення арешту на судно у разі невиконання замовником своїх обов'язків з оплати поставленого бункерного палива.
Висновки
Цілком справедливо можна констатувати, що в сучасному морському праві України склався та продовжує оновлюватися самостійний інститут — право арешту суден. Інститут арешту морських суден для забезпечення права морської вимоги був значно реформований після введення достатньо прогресивних та дієвих методів арешту судна, що дає підстави вважати Україну державою, в якій кредитор може захистити свої порушені права за допомогою арешту судна.
Судова практика з багатьох питань не є сталою та однозначною, що може призвести до різноманітних трактувань з боку сторін процесу. До того ж існують питання, які необхідно врегулювати в українському законодавстві та/або судовій практиці для можливості повноцінного використання цього інструменту захисту прав кредиторів.