Загальновідомо, що на міжнародну торгівлю товарами і їх доступ на ринки впливають не лише митні тарифи, інші мита і платежі, а й нетарифні бар’єри в торгівлі. Основним видом нетарифних бар’єрів у торгівлі, безперечно, є кількісні обмеження, застосування яких в Світовій Організації Торгівлі (далі – СОТ) за загальним правилом заборонено,оскільки вони фактично призводять до заборони торгівлі певними товарами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проте існують і інші нетарифні бар’єри, що охоплюють дуже широке коло найрізноманітніших заходів та дій. Відповідно до доктрини (Пітер Ван Ден Бош), вони зокрема охоплюють: (а) технічні бар’єри в торгівлі (заходи, що охоплюються Угодою про технічні бар’єри в торгівлі та Угодою про застосування санітарних та фітосанітарних заходів); (б) відсутність відкритості (lack of transparency); (в) несправедливе та дискретне застосування законодавства у сфері торгівлі; (г) митні формальності та процедури; (д) інші заходи або дії, наприклад, перевірка перед відправкою вантажу; знаки країни походження; практики державних закупівель; заходи, які стосуються транзиту вантажів.
У межах цієї статті ми хотіли б зупинитися на дослідженні питань, чи регулюють угоди СОТ бар’єри в міжнародній торгівлі, пов’язані з митними формальностями, а також щодо несправедливого та дискретного застосування законодавства у сфері торгівлі.