Питання щодо можливості стягнення грошових коштів в іноземній валюті є особливо актуальним у процесі виконання судових рішень у спорах, які витікають із зобов'язань, виражених в іноземній валюті (наприклад, позика, оплата товарів та послуг в іноземній валюті), або у разі визнання та виконання рішень іноземних судів і міжнародних комерційних арбітражів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Прийняття нових процесуальних кодексів, нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про валюту і валютні операції» та відповідних постанов Національного банку України щодо валютної лібералізації є важливим кроком у напрямку забезпечення можливості стягнення грошових коштів в іноземній валюті за судовими рішеннями, що сприяє кращому захисту та відновленню порушених прав. Однак правозастосовча практика з цього питання дещо відстає від його нормативного регулювання.
Позиції Великої Палати Верховного Суду
Розповсюдженою проблемою у процесі розгляду спорів щодо стягнення коштів за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті, є визначення судом під час винесення рішення суми стягнення не у валюті зобов'язання, а у гривневому еквіваленті, або одночасне зазначення в резолютивній частині суми стягнення в іноземній валюті та в її гривневому еквіваленті.
Враховуючи коливання курсу національної валюти та строк, який проходить від моменту винесення рішення до його фактичного виконання, така практика призводить до того, що на стадії виконання рішення не зрозуміло, в якій валюті має відбуватися стягнення. Дії виконавців з цього приводу оскаржуються, а фактично стягнуті виконавцями суми в національній валюті не завжди повною мірою відновлюють порушені права.