Одним з видів альтернативного вирішення спору є арбітраж (в українській практиці використовується термін «третейський суд»), який представляє собою альтернативну форму вирішення цивільноправових спорів, що заснована на добровільному волевиявленні сторін, можливість обрання суддів самими сторонами з числа нейтральних осіб, конфіденційності змагального процесу, зобов’язанні сторін виконати рішення третейського суду, яке підтримується державою. Рішення суду носить остаточний характер, але може бути перевірено на відповідність нормам матеріального та процесуального права тільки в порядку оскарження рішення третейського суду в судах загальної юрисдикції та в порядку видачі виконавчого листа для примусового виконання.
В основу формування та діяльності третейського суду покладено принцип добровільності й довіри сторін до органу, який вирішує їхній спір. Правова природа третейських судів полягає в тому, що спір передається на розгляд третейського суду, лише коли на це погоджуються обидві сторони спору. Згода на передачу спору до третейського суду обов’язково супроводжується згодою на добровільне виконання сторонами майбутнього рішення третейського суду, оскільки чинне законодавство закріплює принцип обов’язковості для сторін рішення третейського суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Саме довіра до прийнятих рішень, їх остаточність та згода на добровільне виконання мали б слугувати тими факторами, які все більше приваблювали б до вирішення спорів у третейських судах.