Щонайменше 183 факти застосування військовослужбовцями рф заборонених міжнародним гуманітарним правом касетних боєприпасів розслідують правоохоронці в 10 областях України. З 84 відкритих від 24 лютого кримінальних проваджень за даними фактами найбільше – на Дніпропетровщині (33) та Миколаївщині (17).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це Радіо Свобода повідомили в Управлінні інформаційної політики Офісу Генерального прокурора.
Правозахисні організації та журналісти розслідують застосування військовими рф забороненої зброї
Наведені дані не суттєво відрізняються від тих, що у травні оприлюднила міжнародна правозахисна неурядова організація Human Rights Watch в звіті «Інтенсивна та тривала шкода: напади з використанням касетних боєприпасів в Україні», а також від даних звіту іншої міжнародної правозахисної організації Amnesty International від 13 червня.
В останньому наводяться, зокрема, докази застосування російськими військами касетних боєприпасів 9N210/9N235 у Харкові. Металеві фрагменти, вилучені з тіл пацієнтів, у тому числі шматки сталевих стрижнів зі складу 9N210/9N235, правозахисникам демонстрували харківські лікарі; характерні уламки правозахисники знаходили біля житлових будинків, дитячих майданчиків, церков, йдеться у документі Amnesty International.
Ще одне розслідування 19 червня оприлюднило видання The New York Times. Журналісти NYT проаналізували фотографії з різних місць в Україні, де тривають воєнні дії, та визначили типи понад двох тисяч застосованих там боєприпасів. Як зазначається в розслідуванні, у 210 випадках йшлося про касетні боєприпаси.
Касетні боєприпаси
Є лише одним із видів зброї, яку міжнародне гуманітарне право забороняє, утім, яка використовується російською армією з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну.
На питання «Юридичної газети» відповіли Інна Заворотько з кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Тимур Короткий, віцепрезидент Української асоціації міжнародного права.
– Заборона використання ядерної, хімічної, біологічної зброї є загальновідомою. А ось про касетні боєприпаси як зброю масового ураження варто було би дізнатись більше.
Інна Заворотько: Використання касетних боєприпасів є грубим порушенням звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права та загальних заборон щодо невибіркової зброї. Крім того, спеціальна Конвенція про касетні боєприпаси від 2008 року забороняє використання цього виду зброї. російська федерація цю Конвенцію не ратифікувала.
Касетні боєприпаси є вкрай небезпечними, адже вони не вибухають при початковому ударі, а розкидають по землі десятки невеличких суббоєприпасів, що діють, як міни. Наприклад, у перший же день повномасштабного вторгнення на територію України для ураження центральної міської лікарні міста Вугледар на Донеччині росія використала балістичну ракету серії 9М79 «Точка». Її касетна боєголовка містила 50 суббоєприпасів, а відтак мала невибіркову дію. Удар призвів до загибелі чотирьох та поранення десяти цивільних осіб, пошкодження будівлі лікарні, автомобіля швидкої допомоги та цивільних автомобілів.
Також у згаданому звіті Human Rights Watch йдеться про використання щонайменше шести різних видів касетних боєприпасів під час нападів рф на Україну.
– Важливе посилання від Державної служби з надзвичайних ситуацій України. У відомстві наводять інформацію про всі типи мін, у тому числі протипіхотні, які використовує противник на території України. Чи міжнародне право дозволяє використовувати ці всі типи мін?
Тимур Короткий: Міжнародне право встановлює низку заборон щодо використання мін, зокрема протипіхотних. Передусім про обов’язок ніколи та за жодних обставин не застосовувати протипіхотні міни йдеться у Конвенції про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення 1997 року. До Конвенції приєднались 164 держави, зокрема і Україна у 2005 році. росія, чиєю державною політикою є порушення законів та звичаїв ведення війни, прикладами чого є бойові дії у Чечні, Грузії, Сирії, Україні, Конвенцію не ратифікувала.
Про використання російською федерацією протипіхотних мін, зокрема осколкової протипіхотної міни ПОМ-3 («Медальйон»), масово звітують і міжнародні та національні неурядові організації. Human Rights Watch у звіті від 16 червня описує 7 типів протипіхотних мін, які застосували російські війська в Україні після вторгнення 24 лютого.
Також HRW робить висновок, що рф є єдиною стороною у війні проти України, що застосовує заборонені протипіхотні міни.
Інна Заворотько: Крім того, наразі є тисячі прикладів використання російською федерацією мін-пасток та так званих мін-сюрпризів, що розраховані на ураження як військовослужбовців, так і цивільного населення. російські міни-пастки в обкладинках документів, ріжках від автоматів, дитячих іграшках, подарункових пакетах, м’ячах, книгах, одязі, коробках від цукерок, пачках цигарок були знайдені на деокупованих територіях. Однак найбільш цинічним випадком стало встановлення росіянами міни між вбитою матір’ю та її живою дитиною, яку нелюди прив’язали до трупа жінки.
Використовуючи міни-пастки, російська федерація грубо порушує імперативні заборони, встановлені Протоколом про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв (Протокол ІІ) до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію, 1980 року. Варто зауважити, що росія є учасницею зазначеної Конвенції, а тому виконання її вимог та протоколів до них є обов’язком держави-агресора.
– Застосування вибухонебезпечних предметів, зокрема мін, є досить поширеним під час російсько-українського міжнародного збройного конфлікту. То ж хто відповідальний за знешкодження?
Тимур Короткий: Загальні зобов’язання щодо цього питання містяться у звичаєвих нормах міжнародного права. Сторона конфлікту, що застосовує наземні міни, повинна, за можливості, реєструвати місця їхнього встановлення. Після завершення активних воєнних дій сторона конфлікту, що застосовувала наземні міни, повинна усунути їх (або в будь-який інший спосіб зробити безпечними для цивільного населення) чи сприяти розмінуванню.
Більш конкретні зобов’язання містить Протокол про вибухонебезпечні предмети – наслідки війни до згадуваної вище Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію, 1980 року. У статті 2 Протоколу йдеться про те, що сторона в збройному конфлікті після припинення активних воєнних дій якомога швидше визначає місцезнаходження, знешкоджує, видаляє чи знищує вибухонебезпечні предмети на територіях під її контролем.
росія є стороною цього протоколу, а відтак грубо порушує його приписи, починаючи з 2014 року.
– Ви згадали про протоколи до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї. Які із них рф ратифікувала? Положення яких порушила?
Тимур Короткий: Протоколи до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї були підписані у різний час. У різний час їх ратифікувала й російська федерація. Йдеться про:
1) Протокол про осколки, які не віднаходяться (Протокол I);
2) Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв (Протокол ІІ);
3) Протокол про заборону або обмеження використання запалювальної зброї (Протокол ІIІ);
4) Протокол про засліплюючу лазерну зброю (Протокол IV).
Інна Заворотько: Наразі є достатні підстави стверджувати, що росія порушує положення усіх названих вище протоколів, крім, хіба що, Протоколу про засліплюючу лазерну зброю.
* * *
Доказами застосування російськими військовими заборонених фосфорних бомб стають не тільки світлини поранених бійців в українських військових шпиталях. Наприкінці березня про удари по Рубіжному повідомив голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. російська авіація скинула на населений пункт фосфорну бомбу. Також у радіоперехопленні, опублікованому СБУ 13 червня, російський окупант розповідає своїй матері: «С нашей стороны в хохлячью сторону полетел фосфор».
Застосування запальних боєприпасів, споряджених білим фосфором, заборонено Протоколом III до Конвенції про конкретні види звичайної зброї.