Третій за останні півтора роки тренінг з міжнародного гуманітарного права (МГП) для військових капеланів організувало й провело Товариство Червоного Хреста України. Розповсюдження знань з МГП є місією цієї гуманітарної організації. Для українських військових капеланів такі знання є вкрай важливими.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
По-перше, в основі міжнародного гуманітарного права лежать заповіді та настанови монотеїстичних релігій. Як релігія, так і МГП, нехай і кожний по-своєму, наголошують на необхідності розрізняти комбатантів і цивільне населення, дотримуватися принципу пропорційності, а також надавати допомогу жертвам.
По-друге, саме зараз – з ухваленням Верховною Радою Закону «Про Службу військового капеланства» можна говорити про зміни у правовому статусі військових капеланів і застосування по відношенню до них положень МГП.
Законом визначено правові, організаційні засади й принципи діяльності Служби військового капеланства
Інститут військового капеланства в Україні як такий існує з грудня 2016 року, формальною точкою відліку для його розвитку було відповідне положення, затверджене наказом Міністерства оборони. Але весь цей час про посаду військового священика (капелана) йшлося як про цивільну в ЗСУ, Національній гвардії, Державній прикордонній службі та інших військових формуваннях.
Законопроєкт №4626 було подано до парламенту в січні 2021 року. 30 листопада Закон було ухвалено.
«Нарешті визначено статус військових капеланів як військовослужбовців із відповідним рівнем їхнього соціального забезпечення та ступенем відповідальності за задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників ЗСУ та членів сімей», – такий допис зробив на Фейсбуці Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний.
Роз’яснення стосовно статусу військового капелана як спеціального суб’єкта в МГП надав «Юридичній газеті» віце-президент Української асоціації міжнародного права, радник президента ТЧХУ з міжнародного гуманітарного права Тимур Короткий:
– Згідно з Женевськими конвенціями від 12 серпня 1949 року (I, II, III ЖК) і Додатковим протоколом від 8 червня 1977 року, на військових капеланів (духовний персонал) поширюються повага і захист за будь-яких обставин (ст. 24 ЖК I, Норма 27 Звичаєвого міжнародного гуманітарного права). Вони наділені правом виконувати спеціальні функції в період збройного конфлікту (ст. 28 ЖК I і т.і.), що само по собі обумовлює необхідність викладання їм МГП для розуміння ними власних прав і обов’язків.
Зацікавленість темою МГП доводили питання, у тому числі гострі, дискусійні, що під час теоретичних і практичних занять в групах військові капелани різних конфесій адресували тренерам – професорам Тимуру Короткому та Наталії Хендель, національному координаторові ТЧХУ з міжнародного гуманітарного права В’ячеславу Маєвському, залученим експертам тощо.
Олександр Власенко, керівник пресслужби делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) в Україні, в своєму виступі на тренінгу нагадав, що відповідно до Женевських конвенцій, МКЧХ є хранителем міжнародного гуманітарного права.
«Окупація – завжди міжнародний збройний конфлікт»
Джерелами правових норм, що стосуються режиму окупації, є передусім Гаазьке положення про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, IV Женевська конвенція 1949 р., низка положень Першого додаткового протоколу 1977 року до Женевських конвенцій.
На правовому режимі окупації зосередився на тренінгу ТЧХУ для військових капеланів постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич.
Наводимо фрагмент його виступу:
– До 2014 року до міжнародного гуманітарного права в Україні був здебільшого науково-академічний, професійний, експертний інтерес. Безпосередньо до нашої держави МГП не застосовувалося. Але все змінилося з початком міжнародного збройного конфлікту, відправною точкою якого стала тимчасова окупація Криму Російською Федерацією, та подальше розповсюдження міжнародного збройного конфлікту на окремі райони Донецької та Луганської областей.
Дуже важливим є усвідомлення, що окупація – це завжди міжнародний збройний конфлікт. Тому коли кажемо, що Автономна Республіка Крим і місто Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей є окупованими, маємо на увазі, що їх окупувала інша держава – Російська Федерація. Ніякі «бойовики», «антиурядові організовані збройні угрупування» окупантами бути не можуть. Окупація – це відносини одного та іншого суб’єктів міжнародного права, України та РФ в даному випадку.
Стаття 42 Гаазького положення про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року містить класичне визначення окупації: «Територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника». З юридичної точки зору це єдина підстава для визначення території окупованою, будь-яких інших критеріїв навіть не потрібно. Окупація – єдиний вид міжнародного збройного конфлікту, що може відбуватися без застосування сили. Якщо не вчинюється збройний опір, все одне це окупація.
Закон про військових капеланів прийнято. Що далі?
Згідно з ухваленим 30 листопада Законом, Служба військового капеланства утворюється як окрема структура в складі ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби, інших військових формувань тощо. Військовим капеланом може стати громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації. Від її керівного органу (управління) він повинен отримати мандат на право здійснення військової капеланської діяльності. Всі ці питання мають бути найближчим часом унормовані.
Щодо експертів з міжнародного гуманітарного права, вони чекають від учасників тренінгу ТЧХУ для військових капеланів на зворотній зв’язок з викладенням проблемних питань, які потребують роз’яснення з точки зору МГП. Також народилася ідея створення посібника з питань міжнародного гуманітарного права для військових капеланів України.