Мабуть, почну з кінця, тобто з відповіді на запитання. Так, місія виконувана. До того ж, з огляду на судову практику України, можна сказати, що загалом ця місія є успішно, але з певними нюансами, про які варто знати.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Можливість застосування іноземного та міжнародного права визначає наявність у правовідносинах сторін, що випливають з договору (контракту) між ними, іноземного елемента, який відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі — Закон), може виявлятися в одній або кількох формах: в суб'єкті, в об'єкті, а також у формі юридичного факту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).
Без цієї умови неможливе застосування іноземного права та навіть норм міжнародного права, які є визнаними універсальними торговими звичаями (наприклад, Принципи міжнародних комерційних договорів (далі — Принципи УНІДРУА)). Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України (далі — ВГСУ) від 11.05.2017 р. у справі №918/1064/15 вказано: «В цьому випадку відсутні підстави для застосування до договору з дилером ст. 5.8 Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, оскільки сторони договору є суб'єктами господарської діяльності України, юридичними особами, що зареєстровані на території України відповідно до чинного законодавства України. Договір з дилером від 23.06.2005 р. не є зовнішньоекономічним договором і не є міжнародним комерційним договором відповідно до Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА».