На фоні ситуації, яка сьогодні склалася в українській судовій системі, дедалі більшої популярності набуває Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) як єдина судова інстанція, яка здатна забезпечити справедливий розгляд справи та відновлення порушених прав людини. Інтернет рясніє різноманітною інформацією, яка покликана допомогти як простим громадянам, так і практикуючим юристам у процесі вирішення питань, пов’язаних зі зверненнями до ЄСПЛ. Однак якість, достовірність та повнота такої інформації часто залишають бажати кращого. А тому в суспільстві сформувалися певні хибні уявлення про Європейський суд. Я б назвав такі уявлення міфами, адже саме це слово тепер найчастіше використовується для характеристики популярного, хоча й помилкового твердження. У цій статті я спробую розвіяти деякі з цих міфів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Міф № 1. Юрисдикція Європейського суду поширюється на всі правовідносини, що виникають усередині країни
Це, напевно, один із найпоширеніших міфів. Багато хто вважає, що Європейський суд вирішує будь-які справи, які розглядаються в рамках національного судочинства. На жаль, така хибна думка поширена як серед звичайних громадян, так і серед практикуючих юристів. Насамперед слід чітко запам’ятати, що Європейський суд з прав людини не є судом четвертої інстанції по відношенню до національних судів.