Розроблення нових сфер дослідження та отримання прибутку в площині інвестиційного ринку зумовило появу нових напрямів співробітництва між господарюючими суб’єктами різних країн з метою отримання доходів. У правовому обґрунтуванні вказаних відносин такої ж позиції дотримується і український законодавець. Так, ч. 2 статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96ВР вказує, що іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Результатами співробітництва таких осіб є іноземне інвестування в діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання, що може вважатися хорошим показником для оцінки стану інвестиційного ринку в Україні.
Основними нормативними актами, які визначають питання іноземного інвестування в Україні, є згаданий Закон України «Про режим іноземного інвестування», «Про інвестиційну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій», які вказують на загальні положення іноземного інвестування, Постанова Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 280 «Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну», яка досліджує питання з приводу відкриття, закриття інвестиційних рахунків, рух коштів по них тощо, а також Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2013 р. № 139 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання» (далі – Порядок).