Згідно з даними вітчизняних аналітиків та статистів обсяг іноземних інвестицій в економіці України за неповний 2014 р. скоротився більше ніж на 10 млрд США порівняно з початком 2014-го року і становив близько 48,5 млрд дол. США. Окрім того, згідно зі статистикою наявне значне зниження обсягів надходження (припливу) нових прямих іноземних інвестицій в Україну в 2014 р.; якщо порівняти ці обсяги з показниками 2013-го року, зниження становитиме в кілька разів. Іноземні експерти (для прикладу взяти інформацію, яку наводять в Організації економічного співробітництва та розвитку) власними даними також підтверджують таку невтішну картину.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Власне для людини, яка постійно перебуває у межах українського економічного, соціального, інформаційного простору, наведене вище звучить швидше як закономірність, ніж неприємний сюрприз. Враховуючи тривалу нестабільність майже у всіх сферах та збройний конфлікт на сході нашої країни, окупацію частини території сусідньою країною, на нестачу підстав для виправдання статистичних даних годі скаржитися. Швидкий перегляд публічних інформаційних ресурсів, заяв та тверджень з цих питань вказує на те, що й справді ми схиляємося до самозаспокоєння та обґрунтування всіх наших негараздів складною ситуацією в країні. Мовляв, мине війна, мине і криза. Втім чи варто, а надто чи маємо ми право на таку споглядальну позицію та розслаблено вузький підхід до аналізу ситуації, зокрема коли йдеться про іноземні інвестиції, які, як відомо, є одним з видів пального для економіки?
Напевно, ні. Саме через те, що корінь проблеми лежить не стільки в нестабільності економіки, валютній сфері чи політичному житті, коріння є набагато глибшим та системним. Ймовірність надходження до країни нових довгострокових інвестицій прямо залежить від привабливості інвестиційного середовища. Про рівень розвитку інвестиційного клімату (інвестиційного середовища) в Україні не висловлювався хіба що ледачий. Про що йдеться. Це, на перший погляд, занадто загальне поняття має достатньо конкретний зміст. По суті йдеться про сукупність правил гри, які пропонує наше суспільство (саме все суспільство, а не лише держава в особі державних органів та чиновництва) до виконання іноземними власниками капіталу, які цей самий капітал вирішили вкласти в українські об’єкти. Правила гри складаються із нормативної бази, практики застосування цих самих норм, гарантій та реальної можливості ефективного захисту інтересів власника об’єкта інвестиції, прогнозованості політики органів державної влади з ключових питань розвитку економіки, суспільства і держави та багатьох інших чинників. Безперечно, вже зараз час переходити від слів до справи і почати виконувати власне домашнє завдання; так би мовити зробити повний крок вперед, а не зависати в розмовах на етапі хронічного півкроку до успіху.
Скажімо, почати можна із повного перегляду нормативної бази. На перший погляд, в Україні прийняті достатньо розумні та обґрунтовані норми з регулювання інвестиційної діяльності, враховуючи відомі закони «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про режим іноземного інвестування» й інші законодавчі та підзаконні акти, які регламентують гарантії інвестиційної діяльності та механізми її здійснення. Водночас коли йдеться про адекватне регуляторне поле, яке робить країну привабливою для іноземного інвестора, наголошують на дещо інших нормах. По-перше, увага інвестора прикута до правового статусу об’єкта інвестиції. Тому перед нами стоїть завдання провести кропітку роботу із збалансування та буквального підчищення законодавства, яке стосується кожного потенційного об’єкта інвестиції: починаючи від підводних каменів системи реєстрації прав на нерухоме майно, до вдосконалення регулювання фондового ринку, системи обігу цінних паперів, ліквідація неточностей та підстав для множинних тлумачень норм у сфері корпоративних прав тощо. По-друге, реформування механізмів захисту інвестицій, які можуть бути доступні інвестору. Безумовно, великий інвестор у випадку виникнення суттєвого порушення його прав з боку держави не витрачатиме час на з’ясування стосунків локально, натомість скористається міжнародними механізмами вирішення інвестиційних спорів. Однак ефективна система попередження порушення прав інвестора, а також справедливого вирішення поточних питань на рівні регуляторів у відповідній сфері, це додаткові бали для країни, які сприяють формуванню її investor-friendly іміджу. Потрібно визнати, що певна робота в цьому напрямі розпочата на законодавчому рівні. Декларується намір подальшої зміни системи влади та реформування механізму державного управління загалом, переробляти і вдосконалювати судову систему. Знову-таки, це той хронічний напівкрок, який варто доводити до кінця.
Кажуть, що в часи, коли Сер Уінстон Черчіль перебував у Преторії в Південній Африці в статусі в’язня війни, він написав свою знамениту на весь світ фразу «This is no time for ease and comfort. It is time to dare and endure», тобто «Немає часу на спокій та комфорт. Зараз час осмілюватись та витримувати». Дозволю собі ще одну цитату невідомого автора про те, що «будь-яка нестабільність та війна – найкраща домівка для великих змін». Дуже про нас, надзвичайно влучно. Аби подолати наші традиційні недоходження півкроку до поставленої мети, варто скористатися неприємними обставинами на власну користь, набратися сміливості і зрештою спонукати самих себе до конкретних дій.