11 жовтня 2022, 10:24

Чому важливо документувати воєнні злочини проти релігійних споруд і як робити це правильно

Тимур Короткий
Тимур Короткий віце-президент Української асоціації міжнародного права, провідний науковий співробітник державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України»
Ярослава Савченко
Ярослава Савченко експертка ГО «Фонд підтримки фундаментальних досліджень»
Руслан Халіков
Руслан Халіков релігієзнавець, керівник проєкту «Релігія в огні»

24 лютого цього року агресія російської федерації проти України проявила себе ескалацією триваючого з 2014 року міжнародного збройного конфлікту. Щодня протягом останніх 7 місяців фіксуються нові факти воєнних злочинів агресора. Окреме місце серед них посідають прицільні знищення та інші воєнні злочини проти релігійних споруд та духовного персоналу. Водночас ці злочини лише частково знаходяться у фокусі уваги світової спільноти. Здебільшого обговорення на світовій арені присвячені оцінці звірств у Бучі, Ірпені та Ізюмі, застереженням щодо подій на Запорізькій атомній електростанції або ймовірності ядерної атаки з боку держави-агресора.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Тому з метою невідворотності покарання агресора нагальним завданням є документування фактів вчинення можливих воєнних злочинів, особливо тих, що посягають на культурну та релігійну спадщину України як духовну основу українського народу.

Адже саме культурний та релігійний плюралізм, свобода совісті та можливість вільно сповідувати будь-яку релігію є невід’ємною частиною української ідентичності, що відрізняє українське суспільство від багатьох інших, зокрема й від російського. І цей плюралізм опиняється під загрозою внаслідок російського вторгнення та руйнування звичного життя релігійних громад.

У результаті російських ракетних ударів під загрозою знищення опинилися такі визначні об’єкти культурно-історичної спадщини не тільки України, а й усього людства, як Софійський собор з комплексом монастирських споруд, Києво-Печерська лавра та стародавня Церква Спаса на Берестові зі Списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

За нашими даними, за 7 місяців масштабної війни пошкоджено щонайменше 340 релігійних об‘єктів. Лише у Київській області команда проєкту «Релігія в огні» оглянула понад 100 об’єктів і виявила пошкодження приблизно третини з них. На місці здійснюється документування фактів воєнних злочинів щодо всіх культових споруд. При цьому зазначене стосується всіх об’єктів, незалежно від конфесії, статусу чи призначення споруди, що використовується для відправлення релігійних культів.

Навмисні напади, знищення та пошкодження релігійних споруд, перетворення їх на військові об’єкти – все це, на жаль, стало нормою ведення бойових дій збройними силами росії. Зазначене має багато прикладів. Серед них: розміщення російських снайперів та коригувальників вогню на дзвіниці – так було у Вознесенській церкві у селі Бобрик на Київщині; знищення вщент споруд прицільним артилерійським вогнем – Свято-Георгіївська церква у селі Заворичи на Київщині, а також обстріли каплиць на кладовищах, прилеглих споруд у місті Чернігові.

Наведені вище та інші численні приклади порушень міжнародного гуманітарного права були задокументовані у межах проєкту «Релігія в огні». Під час моніторингових візитів командою проєкту здійснювалася фіксація пошкоджень, з’ясування обставин нападів, спілкування з очевидцями подій та настоятелями храмів тощо. Останній з таких візитів – на Київщині та Чернігівщині (села Велика Димерка, Бобрик, Заворичі, Лукашівка, місто Чернігів). Експерти-релігієзнавці документували факти завдання шкоди релігійним спорудам, обставини нападу та інших порушень міжнародного гуманітарного права проти релігійних об’єктів. Завданням експертів з міжнародного права було проаналізувати кожен випадок з точки зору міжнародного гуманітарного права, надати первинну юридичну кваліфікацію щодо можливих воєнних злочинів. Також експертами спільно було напрацьовано методологію документування порушень міжнародного гуманітарного права щодо релігійних споруд.

Незалежно від статусу пам’ятки історії чи архітектури релігійні споруди апріорі перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права. У тому числі вони перебувають під так званим спеціальним захистом, на відміну від загального захисту цивільних об’єктів. Якщо вони не втратили захисного статусу унаслідок перетворення їх на військовий об’єкт, то умисний напад на них заборонений. Такий напад може бути кваліфіковано як серйозне порушення міжнародного гуманітарного права та, відповідно, воєнний злочин.

Командою проєкту «Релігія в огні» встановлено та задокументовано факти навмисних нападів російських військ на релігійні споруди із застосуванням артилерії, ракетних і авіаударів. У 16 випадках релігійні споруди було зруйновано повністю, а також зафіксовано факти загиблих.

Зокрема, база даних, зібрана в межах проєкту, містить інформацію про щонайменше 25 загиблих під час війни представників духовного персоналу, а також про загибель інших осіб, які шукали прихисток у релігійних спорудах. Так, щонайменше 17 цивільних осіб загинули 19 червня під час обстрілу Ісламського культурного центру «Бісмілля» в Сєвєродонецьку, за свідченнями імама тамтешньої мечеті Т. Берідзе.

У яких джерелах МГП міститься спеціальна заборона нападу на місця відправлення культу (релігійні об’єкти) та культурні цінності

Серед них, зокрема:

  • ст.ст. 27, 56 Положення про закони і звичаї суходільної війни що є додатком до Гаазької конвенції (IV) про закони і звичаї війни на суходолі 1907 р.;
  • Конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 р.;
  • Другий протокол 1999 р. до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 р.;
  • ст. 53 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08.06.1977.

Звичаєве міжнародне гуманітарне право також містить декілька норм про повагу та захист культурних цінностей (норми 38–41).

Загальна заборона нападу на цивільні об’єкти, до яких відносяться і культові (релігійні) споруди,  сформульована у ст. 52(1) ДП I, відповідно до якої: «Цивільні  об'єкти  не  повинні  бути  об'єктом  нападу або репресалій». Також згідно з нормою 7 Звичаєвого міжнародного гуманітарного права: «Сторони конфлікту завжди повинні розрізняти цивільні об’єкти та військові цілі. Напади можуть спрямовуватися лише на військові цілі. Напади не повинні спрямовуватися на цивільні об’єкти». Ця норма втілює важливий для міжнародного гуманітарного права принцип розрізнення та встановлює захист цивільних осіб і цивільних об’єктів. 

Під час моніторингового візиту на Київщину та Чернігівщину ми звернули увагу, що у більшості випадків релігійні споруди, на які було здійснено напад російськими збройними силами, є добре помітними та такими, що легко ідентифікуються за своїм призначенням. Це свідчить про навмисні, а не випадкові напади на зазначені об’єкти.

Командою проєкту «Релігія в огні» було задокументовано щонайменше 7 випадків використання релігійних споруд російськими військовослужбовцями з воєнною метою. Наприклад, у Свято-Троїцькому храмі (с. Мала Комишуваха, Харківська обл.) зафіксовано одночасне розміщення штабу і шпиталю. Це свідчить не тільки про нехтування принципом розрізнення та заборони використання місць відправлення культу для підтримки воєнних зусиль (ст. 53(2) ДП І), а й про інші порушення міжнародного гуманітарного права.

Окремої уваги потребують випадки використання заборонених методів та засобів ведення війни. Так, Спасо-Преображенський собор у місті Чернігові російські війська обстріляли касетними снарядами, а Храм Святих апостолів Петра і Павла у місті Макарові на Київщині росіяни поцілили з РСЗВ «Град». Усе зазначене можна кваліфікувати як невибіркові обстріли, що є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права та воєнним злочином.

З-поміж іншого, за підсумками останнього, але від того не менш продуктивного моніторингового візиту, можна констатувати системний характер порушень норм та принципів міжнародного гуманітарного права щодо культових (релігійних) споруд та об’єктів культурної спадщини України з боку російських збройних сил. Кожен задокументований випадок потребує окремої кваліфікації.

Можна зрозуміти, перед яким викликом опинилися українські релігійні громади через повномасштабну збройну агресію рф. Надскладний етап відновлення релігійних об’єктів ще попереду. Водночас варто пам’ятати про важливість документування воєнних злочинів і вести таку діяльність саме зараз. Цю місію може взяти на себе громадянське суспільство, а саме – фахівці з релігієзнавства та міжнародного гуманітарного права. Співпраця організацій громадянського суспільства, релігійних організацій, релігієзнавців та державних установ дає змогу підвищити ефективність зусиль з відновлення справедливості та притягнення правопорушників до відповідальності.

Документування у межах проєкту «Релігія в огні» проводили представники громадських організацій «Майстерня академічного релігієзнавства» та Фонду підтримки фундаментальних досліджень за сприяння Коаліції «Україна. П’ята ранку». Фінансову підтримку місії надала чеська організація People in Need в рамках ініціативи SOS Ukraine. 

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати