Загальна ситуація
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У зв’язку з трагічними подіями, що відбуваються на території України (війна з Російською Федерацією і значна кількість жертв, як серед мирного населення, так і серед військових, від жорстоких нелюдських дій терористів-окупантів), є необхідність не лише керуватися нормами вітчизняного права, а й застосовувати міжнародне законодавство, наприклад, Римський статут (далі – Статут), що став підставою для створення Міжнародного кримінального суду (далі – МКС). Цей суд заснований, щоб допомогти покласти край безкарності осіб, які вчиняють найсерйозніші злочини у міжнародному співтоваристві (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини).
На сьогодні МКС розглянув і продовжує розглядати справи понад трьох десятків людей, звинувачених у злочинах проти людяності та геноциді. Максимальне покарання для визнаних винними – 30 років за ґратами, в окремих випадках – довічне ув’язнення.
Статут МКС – міжнародний договір, що заснував МКС та його структури. Прийнятий на дипломатичній конференції у Римі 17.07.1998 і вступив в силу з 01.072002. Римський статут підписали 139 держав, але ратифікували угоду не всі.
Україна донині Статут не ратифікувала. Цьому завадив висновок Конституційного Суду України від 11.07.2001 №3-в/2001: «Конституційний Суд вважає, що стаття 1 Статуту, вказуючи на те, що Міжнародний кримінальний суд є постійним органом, уповноваженим здійснювати юрисдикцію щодо осіб, відповідальних за найсерйозніші злочини, які викликають стурбованість міжнародного співтовариства, водночас наголошує, що цей Суд доповнює національні органи кримінальної юстиції. Можливість такого доповнення судової системи України не передбачена розділом VIII «Правосуддя» Конституції України. Суд дійшов такого висновку. Визнати Римський статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20.01.2000, який вноситься до Верховної Ради України для надання згоди на його обов’язковість, таким, що не відповідає Конституції України, в частині положень абзацу 10 преамбули та статті 1 Статуту, за якими «Міжнародний кримінальний суд доповнює національні органи кримінальної юстиції».
Ратифікувати Статут можна після внесення відповідних змін до Конституції України.
Звернення до МКС у процедурі ad-hoc чи ратифікація Статуту?
Уряд України подав декларацію Секретареві МКС про визнання юрисдикції МКС щодо злочинів, які скоєно на території України з 21.11.2013 по 22.02.2014. Тобто здійснив своє право, відповідно до ч. 3 ст. 12 Статуту, що дозволяє державі, яка не є учасницею Статуту, визнати юрисдикцію МКС.
Наразі Верховна Рада України прийняла заяву до МКС, визнати його юрисдикцію щодо притягнення російських високопосадовців до кримінальної відповідальності за агресію проти України на її території: «З весни 2014 року проти України триває військова агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків, під час якої було анексовано Крим, який є частиною території незалежної суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинули тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої оселі.
Беручи до уваги, що наведені дії містять ознаки тяжких та особливо тяжких злочинів проти людяності та воєнних злочинів, які потрапляють під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, Верховна Рада України цією Заявою визнає відповідно до п. 2 ст. 11 та пунктів 2, 3 ст. 12 Римського статуту юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо скоєних злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян, починаючи з 20 лютого 2014 року і по теперішній час.
Також мав місце Проект Закону про внесення змін до ст. 124 Конституції України (щодо визнання положень Римського статуту) від 14.05.2014, що був відкликаний. Але 16.01.2015 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону №1788 з приводу визнання положень Статуту: «Доповнити статтю 124 Конституції України ч. 6 такого змісту: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду».
Отже, ратифікація Україною Статуту дає змогу нашій державі визнати повністю юрисдикцію МКС у всіх питаннях, що віднесені до його компетенції. Це геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, вчинені після вступу у силу Статуту (після 01.07.2002; для України – після ратифікації Статуту), на території держави, що ратифікувала Статут, або громадянином такої держави.
Недоліки у роботі МКС
МКС не завжди є взірцевим органом для подолання злочинності у світовому масштабі, а має низку недоліків у своєму функціонуванні.
У цей час є така надзвичайна проблема як «зловживання правом». Вона полягає у тому, що інтереси деяких держав суперечать загальному розвитку міжнародного права. Наприклад, проблема ратифікації Статуту. Держави мають суверенне право не ратифікувати міжнародні договори, зокрема Статут. Як наслідок, Сполучені Штати Америки, Російська Федерація, Китайська Народна Республіка скористалися цим правом, що призвело до такого результату – для їхньої юрисдикції МКС не є впливовим органом судової влади. Проблема «зловживання правом» – це можливість деяких держав блокувати діяльність всієї міжнародної організації – МКС.
Бюрократичний характер діяльності МКС призводить до тривалих судових процесів та невдоволення сторін. За десять років свого існування МКС відкрив лише двадцять вісім офіційних розслідувань з найсерйозніших злочинів.
Судді у Палаті попереднього провадження можуть зволікати декілька місяців для того, щоб відповісти на запити про видачу ордера на арешт або наказу про явку особи. Таку процедуру є можливість подолати. Міжнародні кримінальні трибунали у справах колишньої Югославії і Руанді та Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне істотно впорядкували свої процеси, дозволяючи схвалення обвинувальних висновків і видачу ордерів на арешт на короткий термін.
Джерелом зволікання також є незначна кількість суддів. Очевидним вирішенням цієї проблеми є призначення додаткових суддів, але це рішення може бути занадто витратним.
Ще одним важливим джерелом зволікання є надання переваги МКС усним показанням свідків. Документів-доказів або показань свідків поза приміщенням суду є часто достатньо, щоб зрозуміти справу. Статут дозволяє усно або у записі за допомогою відео- або аудіо- технологій отримувати показання свідка, а також подавати документи або записи.
Зволікання у МКС та в міжнародних кримінальних трибуналах у деяких випадках викликані спробами обвинувачених бойкотувати справи. Наприклад, після серії негативних рішень у суді Жеан-Боско Бараягвіза, колишній чиновник у Руанді, який зіткнувся зі звинуваченнями у геноциді перед Міжнародним кримінальним трибуналом щодо Руанди, відмовився від призначених адвокатів і не хотів бути присутнім на будь-яких подальших слуханнях, доповідаючи суду, що це було в потребах «незалежного та неупередженого правосуддя». Можлива відповідь на таку тактику обвинуваченого – це призначити «стендбай адвоката», тобто адвокат допомагає клієнтові, який реалізовує своє право на самозахист. Якщо обвинувачений відмовляється від такої співпраці, то може бути також відмовлено йому у праві представляти себе у суді.
Багато чого ще необхідно зробити для того, щоб МКС став по-справжньому дієвим судовим органом. Невеликі процедурні зволікання і перешкоди, які чинили обвинувачені особи, є серйозними недоліками на шляху досягнення швидкого та ефективного розгляду справ, який би дозволив створити кращу систему кримінального правосуддя. Правосуддя у МКС можливе без зволікання, навіть якщо на це піде час, щоб зрозуміти, як це зробити.
Висновки для України
Україна двічі прийняла рішення про застосування юрисдикції Міжнародного кримінального суду на період подій Євромайдану, а потім – подій на Сході.
Міжнародна неурядова організація Amnesty International виступила ще минулого року і закликала Верховну Раду України внести зміни до Конституції України щодо можливості ратифікації Римського статуту.
Є і протилежні думки. У Раді нацбезпеки і оборони (РНБО) вважають, що Україна не повинна ратифікувати Римський статут, поки на його ратифікацію не вирішиться Російська Федерація (РФ), тому що це може спричинити за собою масові позови з боку громадян РФ. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду поширюється лише на територію держав, що ратифікували Римський статут, тому переслідування російської влади та солдат Міжнародним кримінальним судом повною мірою неможливе, оскільки РФ не є країною – учасницею Римського статуту.
Україна згодна ратифікувати Римський статут, чому підтвердженням є проект Закону №1788 від 16.01.2015, однак на заваді цьому стоїть рішення Конституційного Суду від 2001 р., за яким визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду не узгоджується з українською Конституцією. Отже, потрібно змінювати Основний Закон.
Ратифікувати Римський статут необхідно заради нашого майбутнього і теперішніх подій. Адже дія Міжнародного кримінального суду буде поширюватися і на окупований російськими військами Крим, де і зараз відбуваються катування і викрадення громадян України, що суперечить міжнародним стандартам і потрапляє під ознаки злочинів, які підпорядковані Міжнародному кримінальному суду.