Інвестиції… В діловій спільноті нашої країни це слово є чи не найбільш вживаним поряд зі словом «криза». Тільки якщо друге має відтінок негативу, то інвестицій всі чекають, всі бажають і ламають голови над тим, як же їх залучити до нашого бізнесу та оживити економіку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Лакмусовим папірцем рівня «життя» бізнесу в кожній країні є дані міжнародних рейтингових агентств. Саме на них орієнтуються інвестори при виборі сприятливого часу та можливостей для вкладення коштів. Так, згідно з даними рейтингу Doing Business-2017, Україна в контексті легкості ведення бізнесу займає 80 місце з-поміж 190 країн світу. У порівнянні з минулим роком, вона піднялася на 4 сходинки. Звичайно, це позитивні зрушення. Однак все пізнається у порівнянні (й не лише із «собою учорашнім»). Зокрема, серед країн СНД в цьому ж рейтингу Білорусь посіла 37 місце, Казахстан – 35, Молдова – 44 і навіть Росія опинилася на 40 місці. Звісно, свій вплив на наші позиції здійснюють військові події в країні. Але невже лише вони?
Нещодавно секретар Національної інвестиційної ради Борис Ложкін заявив про те, що для запуску української економіки потрібно 500 млрд доларів. «Юридична Газета» вирішила дізнатися думку представників юридичного бізнесу з цього приводу, а також їхню оцінку та прогнози щодо стану інвестиційного клімату України в цілому.
Коментарі:
Оксана Крижанівська, адвокат, партнер Міжнародної юридичної компанії ALEXANDROV&PARTNERS
"На жаль, все частіше у пресі з’являються заяви представників влади про те, що країні необхідні мільйони гривень, для того щоб покращити її стан. Найбільшими цифрами за останній час оперує Борис Ложкін, секретар Національної інвестиційної ради, який нещодавно зазначив, що необхідні дуже великі вливання в економіку. За його словами, інвестиції у розмірі 1 млрд доларів не допоможуть, для запуску української економіки потрібно 500 млрд доларів.
Національна інвестиційна рада була створена лише у серпні 2016 р., відповідно до Указу Президента України №365/2016 від 29.08.2016 р. Згідно з Положенням про Націнвестраду її Головою є Президент, а до складу входять, зокрема, Голова Верховної Ради України (за згодою), Прем'єр-міністр України, Голова Національного банку України (за згодою), Міністр економічного розвитку і торгівлі України, Міністр фінансів України, Міністр юстиції України. Сама ж Рада покликана розробляти пропозиції щодо стимулювання та розвитку інвестиційної діяльності в Україні, формування привабливого інвестиційного іміджу України; сприяти формуванню основних напрямів державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні; напрацьовувати пропозиції щодо стратегічних напрямків розвитку інвестиційного потенціалу України тощо.
Особисто мені дуже шкода, що представник органу, який об’єднує очільників ключових міністерств та має сприяти інвестиційній привабливості країни, оперує округленими цифрами, які не зовсім зрозуміло, як вирахувані, та зводять інвестиційну ситуацію знову до «нам потрібні мільярди». Проте ситуація, коли світова співдружність, виявляючи жалість до України (зокрема, через ситуацію на Сході), виявляла готовність до виділення все нових коштів, минула.
Звичайно, простий українець вважає, що його біди нікому не потрібні. Елементарно, здається, що у великій політиці ніхто не бачить наші неприбрані вулиці, нерозчищений сніг на прибудинковій території, ворожу налаштованість багатьох чиновників. Проте такі дрібниці насправді формують загальну картину життя та діяльності країни.
У відповідь на нескінченні «дайте» з великої української політики з’являються нищівні відгуки міжнародних організацій про умови ведення бізнесу в нашій державі. Так, Міжнародна організація боротьби з корупцією Transparency International, яка працює з 1993 р. та має відділення у понад 100 країнах світу, визнала Україну однією з 7-ми найкорумпованіших країн у Європі та Центральній Азії. При цьому наша країна є найменш активною у подоланні проблем корупції.
Якщо обернутися навкруги, можна побачити, що навіть у повсякденному житті ми користуємося здебільшого товарами іноземного виробництва, чимало відомих закладів працюють за іноземними франшизами тощо. Звичайно, подальший розвиток країни неможливо уявити без іноземних інвестицій. Проте замість того, щоб ставити умови та виставляти прайси, необхідно наводити лад у дрібницях. Поганий господар той, хто не цінує навіть найдрібнішу інвестицію.
Не можу не проілюструвати ситуацію прикладом агробізнесу, з яким я працюю щодня. Так, коли в Україні почався останній етап економічної турбулентності, чимало українських холдингів обрали концепцію не інвестувати далі, а навести лад у власних структурах (зокрема, почали ефективно боротися з внутрішньо корпоративним шахрайством, урегульовувати трудові відносини, автоматизувати процеси тощо) та підвищити ефективність за рахунок внутрішнього ресурсу. Це є хорошим прикладом, який мають наслідувати люди, які приймають рішення на рівні держави.
Незважаючи на складну економічну ситуацію та низькі оцінки України як країни для інвестицій, вона все ж таки приваблює міжнародних бізнесменів, а мільярдні транзакції ніколи не припинялися. Однак спершу варто турбуватися про те, щоб покращити умови життя та роботи в країні навіть на рівні дрібниць. Все має бути продумано. А потім саме ці дрібниці сформують загальну позитивну картину для інвестора. Адже інвестори завжди прагнуть вкладати кошти у стабільні країни, навіть ігноруючи високі податкові навантаження (яскравим прикладом чого є Австрія)".
Анна Бабич, партнер ЮФ AEQUO
"Я розглядаю наміри Національної інвестиційної ради щодо необхідності залучення інвестицій в Україну в розмірі 500 млрд доларів, насамперед, як амбіційну, але при цьому чітко сформульовану мету. Безумовно, це не означає, що залучення такої суми інвестицій не потребуватиме системних зусиль з боку українського суспільства, або що інвестиції в такому обсязі будуть залучені протягом 1-2 років.
Для оцінки перспектив інвестування в економіку України варто враховувати обсяг залучених інвестицій у минулі роки. За різними підрахунками у 2014-2015 рр. Україні вдалося залучити близько 3,5 млрд доларів, за період січень-травень 2016 р. Україна отримала 1,8 млрд доларів іноземних інвестицій. Отже, зрозуміло, що це не перспектива 2-х років. Але тим краще, оскільки системні та великі інвестиції зобов’язуватимуть нас робити важливі та довготривалі зміни в законодавстві, суспільстві та державному управлінні.
Інвестиція в будь-яку країну або проект завжди базується на балансі потенційного прибутку від інвестиції та ризику її втрати. Розраховувати на великі інвестиції в Україну можна тоді, коли хоча б один з цих двох показників буде на прийнятному для інвесторів рівні. Як показує практика, наявність привабливих інвестиційних проектів може переважити навіть суттєві проблеми в інвестиційному клімату країни. Однак відпрацьовані механізми захисту права власності, зрозуміла податкова система, справедливий суд, передбачувана правозастосовна практика значно збільшують шанси країни на отримання інвестицій.
За останні роки Україна зробила декілька кроків у напрямку збільшення інвестиційної привабливості. Зусилля реформаторів вже визнаються міжнародними рейтингами, а в запасі є ще значний обсяг напрацювань, які можуть суттєво покращити позиції України в глобальній конкуренції за інвестиції. Частина з цих напрацювань вже знаходиться на стадії імплементації (судова реформа, реформа управління державними підприємствами, реформа енергетичного сектору).
Маємо надію, що вдосконалене антикорупційне законодавство, запровадження електронного декларування та інструменти боротьби з корупцією, якими відповідно до останніх змін були наділені НАЗК та НАБУ, змінять ставлення інвесторів до України.
Судова реформа, яку парламент ухвалив ще влітку, і яка має на меті докорінно змінити роботу системи правосуддя України (зокрема, завдяки переатестації, проведенню конкурсів на заняття суддівських посад, часткове скасування суддівської недоторканності й механізму постійного моніторингу способу життя суддів та рівня їхніх витрат), з часом покращить довіру до судової системи України.
При цьому значна частина потенційно проривних для інвестиційної привабливості України проектів ще не реалізована. Досі не завершена реформа корпоративного управління, залишається не прийнятим проект Закону про товариства з обмеженою відповідальністю, який адаптує для України найкращі західні практики регулювання діяльності компаній. Національна інвестиційна рада може стати одним з головних лобістів таких ініціатив, спрямованих на покращення інвестиційного клімату в Україні.
На жаль, питання наявності привабливих інвестиційних проектів в Україні стоїть не менш гостро, ніж інвестиційний клімат загалом. Сподіваюся, що діяльність Національної інвестиційної ради також сприятиме ідентифікації та просуванню потенційно привабливих проектів серед інвесторів.
Зважаючи на те, що юридичний бізнес проникає фактично в усі сектори економіки, активізація інвестиційної діяльності в будь-якій індустрії швидко відчувається у роботі юристів. Очікую, що залучення інвестицій у таких значних обсягах, які називає Борис Євгенович Ложкін, зможе дати нове дихання українському бізнесу загалом та юридичному бізнесу зокрема".
Марія Цабаль, старший юрист практики банківського та фінансового права Sayenko Kharenko
Чи готові інвестори надати таку суму, коли та на яких умовах?
"На мою думку, пан Ложкін говорив саме про довгострокові інвестиції в економіку. Адже названа сума у 500 млрд доларів приблизно у 5 разів більша ніж ВВП України, а також значно більша ніж весь загальний капітал, що є в Україні.
Щодо готовності інвесторів надати таку велику суму, важливо зазначити, що інвестор, насамперед, і буде головним бенефеціаром, який отримає дохід з інвестицій. Тому більш правильними будуть питання: «Чи створені привабливі умови для інвесторів (внутрішніх та іноземних)?», «Чи зменшені інвестиційні ризики (у тому числі валютні)?», «Чи є зараз в Україні проекти на суму понад 500 млрд доларів з більшим прибутком, ніж вартість капіталу?».
Україні ще багато треба зробити для створення привабливого інвестиційного клімату, однак перші позитивні кроки вже зроблені (згадаємо, що зараз ми на 80 місці у рейтингу Світового банку Doing Business 2016, тоді як ще 3 роки тому були на 112 місці).
Складнішими є справи з наявністю в Україні великих і прибуткових інвестиційних проектів. Навіть за умови вдалого проведення реформ вже сьогодні, ми навряд чи знайдемо проекти на 500 млрд доларів, де коефіцієнт ROI (англ. Return of Investment – відношення суми прибутку/збитків до суми інвестицій) буде вищим за WACC (англ. Weighted Average Cost of Capital – середня відсоткова ставка за всіма джерелами фінансування). Перш за все це пов’язано з високою вартістю капіталу, яка пов'язана з високими суверенними ризиками для України. Якщо розглядати цю проблему у 5-річній перспективі, враховуючи роботу уряду з дерегуляції та відновлення росту економіки, ми можемо сподіватися, що в Україні можуть з'являтися цікаві й прибуткові проекти.
Чи готова українська економіка отримати такі кошти в якості інвестицій?
Зростання інвестицій – це довготривалий процес, який відбуватиметься паралельно зі зростанням рівня ВВП. Тому українська економіка буде готова отримувати таку велику суму коштів в якості інвестицій, коли з'являться інвестори.
З позиції бізнесу, як Ви оцінюєте необхідність у таких інвестиціях? Чи не краще було б знайти внутрішній ресурс або об’єднати зусилля в цьому питанні?
Інвестиції завжди необхідні бізнесу для подальшого розвитку, але обсяг іноземних інвестицій в українську економіку на 01.10.2016 р. склав лише 45,152 млрд доларів, що відображає, скільки коштів на сьогодні готові надати іноземні інвестори. Тож я не вважаю, що говорячи про 500 млрд доларів необхідних інвестицій, пан Ложкін говорив лише про зовнішні інвестиції.
З позиції бізнесу – не важливо буде це внутрішній чи зовнішній інвестор. До того ж іноземні інвестиції не прийдуть, поки внутрішній інвестор не почне інвестувати свої збереження в українську економіку (і тут впевнено можна говорити про десятки мільярдів доларів США) та реінвестувати прибутки в Україні. Як тільки ринок побачить такі позитивні кроки від внутрішніх інвесторів, то вже через 2-3 квартали прийде й іноземний інвестор.
Як покращити інвестпривабливість країни? Від чого це залежить (можливо, від змін законодавства)?
Покращення інвестиційної привабливості – це комплекс одночасних дій у багатьох напрямках, кожен яких потребує внесення змін до законодавства, а саме:
- продовження роботи з дерегуляції (інвестори не мають воювати з державними органами за право вести бізнес в Україні та отримувати прибуток);
- послаблення валютного контролю (ми вже бачимо позитивні кроки Національного банку України у цьому напряму, але зміни потребує все валютне законодавство, згадаємо хоча б про Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якому вже 23 роки);
- система засобів захисту державою прав інвесторів, що зараз має декларативний характер, повинна бути змінена;
- завершення судової реформи;
- розробка заходів заохочення нових інвесторів (наприклад, податкові пільги).
Як впливає інвестиційний клімат на юридичний бізнес? Наскільки останній є залежним від інвестпроцесів?
Інвестиційний клімат, звичайно, має великий вплив на юридичний бізнес. Інвестиції – це завжди зростання рівня економіки, що відкриває нові сфери діяльності на ринку та потребує нових продуктів.
Можна сказати, що від інвестиційного клімату багато в чому залежить кількість проектів на юридичному ринку, що впливає на формат юридичного бізнесу (чи відновляться інвестиції у нерухомість та будівництво, чи побачимо ми нові сек’юритизації портфелів українських компаній, чи з'являться нові великі M&A транзакції), а також які нові та ефективні рішення ми можемо запропонувати своїм клієнтам".